Люди схожі на пазли – кожен з іншої діжки, кожен зі своїми виступами та виїмками. Але якщо довше приглядатися і повісити око на тому чи сьому, ми дійдемо висновку, що, як і в мозаїці, всупереч очікуванням та здоровому глузду, вони пасують одне до одного, складаючись у цілісну картину.

Хто з нас хоча б раз у житті не мріяв про те, щоб увесь світ обходив його широкою дугою і не морочив серце, душу й розум різними важливими та не дуже справами? Така мрія відрубаної голови в якийсь дивний момент життя, десь на черговому крутому повороті, завітала не в одну черепну коробку, яка належить забіганій, часто застресованій до меж можливостей дорослій людині.

Пам’ятаю перші інтернет-кафе. Це було щось. Велике ах і ох. Теперішні діти й молодь зеленого поняття не мають, яку радість приносила нам проплачена година в такому місці сам на сам із чарівним інтернетом.

Є такий вірш Марії Конопніцької «Як до бою круль збирався», зміст якого, попри те, що багато води спливло від часу його написання, залишається, на жаль, надзвичайно актуальним.

Підглядати за іншими людьми абсолютно неприпустимо. За це потрібно карати з повною рішучістю. Те ж саме стосується і підслуховування того, що не повинно потрапити до чужих, небажаних і надмірно цікавих вух.

Така собі одна, чи, може, дві невеликі залежності, дрібні звички, які стали буденною рутиною, можуть бути чимось дуже приємним. Можна навіть сказати, що й дуже бажаним для пересічного Ковальського. Проте вони мали би відповідати одній умові: це мають бути корисні залежності, які підтримували би психічне та фізичне здоров’я.

Двадцять перше століття нам кланяється в пояс. Століття нових технологій, штучного інтелекту й невпинного освоєння космосу, а ми застрягли і продовжуємо радісно перебувати у своїх малих, трохи відьмакуватих, часах марновірства.

Першого коня з упряжжю тому, хто не знає казки Андерсена «Це щира правда». А другого віддаймо тому, хто не зрозумів цієї оповіді та її моралі. І неважливо, що література скерована і до молодших дітей, і до старших, все одно життя напише власну історію.

Було 30 жовтня 1938 р., коли черговий, який ніс службу в центральній комендатурі поліції у Бронксі, підняв слухавку. Сповнений паніки голос вигукував у трубку безладні питання вперемішку з такими ж хаотичними повідомленнями про вторгнення марсіян у штаті Нью-Джерсі.

Упродовж усього свого життя, так чи інакше, ми мусимо постійно робити вибір. І несуттєво, чи дилеми, перед якими ми опиняємося щодня, є вартою фунта клоччя загадкою чи рішенням, яке може вплинути на функціонування нашої особи в цій долині сліз. Кожного разу ми ламаємо собі голову над власним рішенням.