Люди схожі на пазли – кожен з іншої діжки, кожен зі своїми виступами та виїмками. Але якщо довше приглядатися і повісити око на тому чи сьому, ми дійдемо висновку, що, як і в мозаїці, всупереч очікуванням та здоровому глузду, вони пасують одне до одного, складаючись у цілісну картину.

Не важливо, що один має яхту, другий – в’язальні спиці, а ще хтось – пасіку, повну бджіл. Це добре. Бо якби всі любили й робили одне і те ж, світ був би нудним як фляки з олією і до того ж, можливо, немилосердно тісним у якомусь одному конкретному місці.

Наприклад, з’їзд фанатів оригамі. Можете собі це уявити: десятки тисяч людей складають паперових журавликів і сперечаються про те, яким методом краще це робити. Чорний розпач. Для їхнього хобі це не тільки спосіб проведення вільного часу. Це стиль життя, ідентичність, привід купувати речі, які, на думку сторонніх, їм зовсім не потрібні, але які насправді додають виразності та колориту кожному життю.

Хобі – це нагода, щоб із гордістю, а часом із ноткою зверхності, сказати: «Я не можу, в мене заняття», навіть тоді, коли від цього «заняття» в шоці навіть спортзал чи тоді, коли наша діяльність – це ліплення горщиків на гончарному колі в підвалі тьоті Зосі.

Або рибалки. Загалом це група дещо дивакуватих людей, які добровільно і без примусу на ногах уже о четвертій ранку, щоб, подолавши часто-густо багато кілометрів, усістися на складаному стільчику і впродовж кількох наступних годин розмовляти із хробаком наприкінці вкинутої до води волосіні. Ну, і ті розповіді про отакееених риб, які волочили вудку з причепленим до неї рибалкою через пів озера, аж доки останні з неї не зірвалися.

Окрему групу становлять так звані колекціонери, які збирають усе, що їм потрапить під руки: корки, етикетки з бананів, шоколадні обгортки, пивні баночки, марки. Але це вже найвища колекціонерська полиця. Усі колекції в них зазвичай описані й каталогізовані. Кожен експонат має власну історію.

Хобі не обов’язково повинно мати космічний сенс. Проте воно повинно мати душу. Серед аматорів різних хобі ми знайдемо й таких, які віддаються екстремальним захопленням. Вони бігають марафони по пустелі, забираються на льодовики, заглядають у пащу кожного великого крокодила або з пристрастю і запалом скачуть із мостів на гумовій мотузці. Вони говорять, що тоді живуть повним життям. А хтось інший може сказати, що вони граються з долею, хірургом та ортопедом.

А хіба не справляють на нас враження моделісти, які будують копії великих вітрильників із сірників, або люди, які складають пазли з десяти тисяч елементів із зображенням піску в пустелі? Сидять і витріщаються на бежеві прямокутнички та ще й говорять, що це заспокоює.

Хобі можна перетворити на непоганий спосіб заробити на життя. Якщо хтось полюбляє робити відео про самого себе, як він складає полицю, робить макіяж, п’є каву чи варить молочну кашу, він може забезпечити собі фінансове благополуччя до кінця життя, співпрацюючи з брендом зубної пасти чи проносного засобу, якщо тільки зможе досягнути омріяного рівня – мільйона переглядів.

Є також інші любителі, які витрачають купу годин, щоби подивитися всі ці дії, які кожен робив у себе вдома в кальсонах та сорочці, а жоден сторонній на це не хотів дивитися.

Що ж, світ міняється. Однак найважливішим у цьому шаленому світі колекціонерів та ентузіастів є розуміння, що хобі не обов’язково має бути практичним. Воно не обов’язково має бути змістовним і його не обов’язково має розуміти оточення. Воно має приносити радість від того, що ми робимо щось тільки тому, що так нам хочеться. Або тому, що це робила улюблена тьотя Зеня, або тому, що це просто нам до вподоби.

Немає нудних захоплень, є тільки такі, які ми ще не відкрили для себе.

***

Вислів, що щось нудне як фляки з олією (nudne jak flaki z olejem), виражає найвищу міру байдужості та нудьги до чогось чи когось.

Повісити на комусь око (zawiesić na kimś oko), тобто приглядатися до когось чи чогось уважно, зацікавлено. Часто цей вислів стосується відносин між чоловіками та жінками.

Кожен з іншої діжки чи іншої парафії (każdy z innej beczki lub innej parafii), тобто цілковито інший, відмінний.

Чорний розпач (czarna rozpacz) – це найвищий ступінь суму.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG