Люди, які займаються політикою, особливо серйозною, зокрема закордонною, повинні неодноразово кусати себе за язик, щоб якимось непродуманим словом не допуститися, делікатно кажучи, гафи.

Сто років тому, 17 вересня 1924 р., було створено Корпус охорони прикордоння (КОП). Протягом п’ятнадцяти років, до початку агресії СРСР проти Польщі в 1939 р., корпус охороняв східний польський кордон.

«І тато, і мама були з родин поляків-католиків. У нас завжди була віра. Ми молилися тільки польською мовою. Я до цих пір молюся польською», – зазначила Францішка Голік зі Здолбунова. Вона членкиня Товариства польської культури Здолбунівщини. Її родинна історія пов’язана з Житомирською областю.

23 березня 1940 р. оперуповноважений 1-го відділення ЭКО (економічного відділення) УНКВД у Волинській області Зав’ялов арештував Францішека Леліцінського.

На воловій шкурі не описати, скільки вже разів усіма можливими способами обговорювали тематику відпусток. Тобто все те, що ми пов’язуємо із приємним часом відпочинку. Добре було б, якби цей нічим не обмежений потік думок і слів був викликаний тільки й виключно чудовими спогадами. На жаль, така мрія видається лише неосяжною в реальності метою, до якої прагнуть усі смертні, спрагнені захопливих спогадів із відпустки.

Якщо вирушите до витоків Сяну зеленим маршрутом із Буківця, спочатку справа побачите Букове Бердо, Галич і Розсипанець, потім дійдете до більш ніж двохсотрічної липи праворуч, а зліва буде цвинтар неіснуючого села Беньова.

Одне про нього можна сказати впевнено: він мав цікаве професійне й особисте життя. Був пов’язаний зі Львовом, в якому провів перших 20 років життя, потім жив у Ряшеві, Лодзі, Кракові, Познані та Варшаві. Був режисером і актором. Народився 100 років тому, у червні 1924 р.

6 листопада 1939 р. уповноважений чекістської дільниці № 2 в Ковелі Коцюбенко арештував колишнього працівника магістрату Олександра Вишемирського.

У рамках відзначення Дня міста в Луцьку відбувся круглий стіл, присвячений проблемам національних меншин в умовах війни.

«Я маневичанин у четвертому поколінні. Моя сім’я мешкає тут майже від моменту заснування містечка», – говорить Сергій Солобчук. Із «Волинським монітором» він поділився спогадами про свою польсько-українську родину.