Минає ще один рік і наступний листок із написом «1 листопада» падає з календаря. Атмосфера, яка супроводить цей день, завжди сприяє задумі, рефлексіям та спогадам. Рідні і друзі померлих зі сльозами на очах запалюють лампадки і кладуть квіти на могилах тих, хто впродовж багатьох років земної мандрівки був для них ментором і дороговказом на заплутаних життєвих стежках.
Люди, розкидані по всій Польщі, в цей особливий день знаходять можливість проїхати за добу всю країну, аби хоч хвильку постояти біля могили найближчої особи. Цей короткий момент, коли людина втишує себе, затримується в щоденній гонитві й повертається в пам’яті до картин минулого, коли люди, яких ми любили, стоять поряд живі, безцінний.
Померлі не мають надто багато можливостей довести, що вони є, але ми, живі, можемо це зробити. Пам’яттю, спогадами, присутністю біля могили в День Усіх Святих. Навіть при символічній могилі, в якій немає останків найближчої людини чи предка, адже через часті історичні перипетії бувало, що люди знаходили вічний спочинок далеко від рідної, батьківської землі.
У польській традиції міцно вкорінений звичай палити світло на безіменних польових та лісових могилах. На солдатських цвинтарях, могилах повстанців, місцях страт і при меморіальних дошках, присвячених пам’яті полеглих і вбитих у всіх війнах. Це гарний звичай, який свідчить про історичну свідомість, культурну й національну приналежність. У День спомину всіх померлих вогні горять також на місцях поховання людей виняткових, заслужених для культури Польщі, діяльність яких значно вплинула на формування і світогляд наступних поколінь.
Проте в ці дні – Всіх Святих і День спомину всіх померлих – слід однозначно пам’ятати про те, щоб не перетворювати ці свята на «операцію „лампада”», яка полягає в безглуздій біганині з безумством в очах по кладовищах із хризантемами під однією пахвою та лампадками під другою. Таку операцію, в якій ми хочемо в темпі блискавки обскочити якомога більше могил, а пізніше мати вже святий спокій і почуття виконаного обов’язку. Адже квіти й лампадки – це лише символ, а померлі живуть доти, доки вони є всередині нас і нашої пам’яті, завдяки якій завжди можна сказати: «Non omnis moriar – я помру не весь».
Мати святий спокій (mieć święty spokój) означає позбутися клопотів, відпочивати від чогось.
Відбарабанити щось (odbębnić coś), тобто зробити щось недбало, неохайно, абияк.
Обскочити/зробити щось у темпі блискавки (obskoczyć/zrobić coś w tempie błyskawicy), тобто дуже швидко, негайно.
Бігати з безумством в очах (biegać z szaleństwem w oczach) – робити одночасно багато речей, часто без жодного плану та порядку.
Бути для когось ментором і дороговказом (być dla kogoś mentorem i drogowskazem), тобто зразком учинків і поведінки.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG
