Наша співрозмовниця Галина Грипич народилася в селі Нижній Бурлук у Казахстані. Туди її батьків Мар’яна та Юзефу Гренів разом із рідними вислали в 1936 р. На рідну Хмельниччину сім’я повернулася аж через 12 років.

15 липня відзначають День Української Державності. Із цієї нагоди у храмі Йоана Богослова в Луцьку відбувся молебень за Україну. Про це повідомляє Луцька міська рада.

12 липня в селі Зелений Дуб у Мізоцькій громаді Рівненської області біля братської могили членів родин Верещинських, Ясінських та Красіцьких відбулася польова меса в пам’ять про жертв Волинського злочину.

«Якщо хоча би кожен десятий зберігатиме пам’ять про Волинь за допомогою волонтерства, то ще наші внуки побачать занедбані сьогодні місця, які ми врятуємо від руйнування», – каже Павел із Варшави, який на початку липня разом з іншими волонтерами з Польщі прибирав старий католицький цвинтар у Кисилині.

У самому центрі Судетів, у Рудавах Яновицьких, неподалік Єленьої Гури, було колись містечко, де століттями життя било ключем. Тепер залишилися лише спогади, руїни і легенда. Медзянка, адже йдеться саме про неї, – це місцина, яка майже зникла. В її історії – багатство, війна, таємниці й недовговічність існування того, що створила рука людини.

Двадцять перше століття нам кланяється в пояс. Століття нових технологій, штучного інтелекту й невпинного освоєння космосу, а ми застрягли і продовжуємо радісно перебувати у своїх малих, трохи відьмакуватих, часах марновірства.

Серед кримінальних справ проти поляків, репресованих «за перших совєтів», трапляються справи проти неповнолітніх. Попри юний вік арештованих, енкаведисти застосовували до них такі ж самі жорстокі методи, як і до дорослих.

Це були нетипові Дні польської культури в Луцьку: без традиційних польських пісень, віршів і танців, зате з численними прикладами активностей, які змінюють цей світ на краще. Діячі польських громадських організацій розповідали про свій досвід співпраці, підтримки України й українців, збереження пам’яті та культурної спадщини в Познані.

«Наша сім’я – з Хмельницької області. Ми – поляки за національністю. Мама писалася в паспорті полькою, тато – поляком. Із 1946 до 1950 р. батьки мешкали в Польщі. Ми з братом народилися в Кошаліні та Старгарді відповідно», – зазначає Анна Соболєва (в дівоцтві Больбіна).

Луцький дослідник Костянтин Тележинський у своїй статті, опублікованій у № 5 «Землі Волинської» за 1938 р., залишив нам опис дерев’яної садиби у Велицьку. Вона не вціліла до наших днів, тож тим більш цінними є зараз ці свідчення.