Це були нетипові Дні польської культури в Луцьку: без традиційних польських пісень, віршів і танців, зате з численними прикладами активностей, які змінюють цей світ на краще. Діячі польських громадських організацій розповідали про свій досвід співпраці, підтримки України й українців, збереження пам’яті та культурної спадщини в Познані.

Дні польської культури в Луцьку пройшли 2–3 липня під гаслом «На кордоні культур». У них взяли участь діячі Суспільно-культурного товариства «Польща–Україна», фундації «Барак культури» й товариства «Познанська лазенга». Зустрічі з ними організували літературна платформа «Фронтера», платформа «Алгоритм дій» і театр «Гармидер».

2 липня польська делегація ознайомилася з діяльністю низки організацій у Луцьку, а 3 липня – відвідала Старе місто та розповіла про себе на зустрічах у мистецькому просторі «Ангар», який, як завжди, легко трансформувався в камерні майданчики для нетворкінгу та презентацій книг чи театральну залу зі сценою для вистави.

Спочатку всім, хто завітав до «Ангару», представили досвід товариства «Польща–Україна». Про його проєкти, фестиваль «Українська весна», Почесне консульство України в Познані та постать Лукаша Горовського, цінності товариства, зокрема, підтримку України й діалог, допомогу мігрантам та воєнним мігрантам тощо розповіла віцеголова організації Марія Андрухів.

«2022-й усіх нас змусив змінити специфіку своєї роботи. Коли вам кажуть, що Польща втомилася, не вірте. Попри різні наративи, у нас досі є багато партнерів, які нон-стоп підтримують Україну. Ті, кому не байдуже, залишаються з нами і проживають із нами цю боротьбу», – сказала Марія Андрухів.

Про те, як напад Росії на Україну вплинув на діяльність мистецького середовища розповів і голова фундації «Барак культури», режисер Пшемислав Прасновський. А ще він говорив про підтримку тих, хто її потребує: «Барак об’єднує навколо себе меншини, всіх, хто потребує підтримки. Це наша головна ідея. Для нас важливий спільний підхід до культури, і те, що ми разом у ці складні часи, – це та цінність, яку ми намагаємося плекати».

Один із заходів Днів польської культури – презентація книжки «Тут ти вже не такий, як усі», до якої увійшли тексти, надіслані українськими мігрантами на конкурс «Мій перший і сто перший день у Польщі» ще до початку повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Видання представили його упорядник Ришард Купідура, науковець, україніст, перекладач, викладач кафедри україністики Університету імені Адама Міцкевича в Познані, та Анна Єкименко-Поліщук, менеджерка проєктів літературної платформи «Фронтера». Під час презентації йшлося, зокрема, про спільні дискурси в польській та українській літературі, про війну у творчості польських митців.

«Українська культура насправді потужна й дуже цікава. Знати українську мову та культуру для нас як сусідів цілком природньо. І я думаю, прийде час, коли ми не ставитимемо питань, чому ми цим займаємося, і те, що є поляки, яким українська культура цікава, вважатимуть природнім і закономірним», – зазначив Ришард Купідура, який протягом багатьох років інспірує та реалізує численні ініціативи, що мають на меті підтримку України і промоцію української культури.

Презентацію поетичної збірки Мацея Краєвського «Знаємо, вже знаємо» провели сам автор та модератор Войцех Новак, координатор проєктів товариства «Польща–Україна».

Мацей Краєвський – познанський громадський і культурний діяч, поет, який багато років працює медбратом в онкологічному шпиталі. Він мандрує вулицями Познані, фотографує різні куточки міста, колекціонує речі, книги, фотографії, історії, відновлює пам’ять про забуті місця, як-от міське озеро Русалка, яке було викопане євреями за наказом нацистів та ще й вимощене мацевами.

Таким чином митець пізнає місто та людей у ньому. Речі, знайдені під час мандрів міськими закутками, нагромаджує у створеному ним просторі «Познанська лазенга» (польське łazęga українською означає волоцюга, мандрівник). Це також місце для воркшопів, зокрема й для дітей з України, промоції літератури, виставок.

«Я дуже зворушений, що почую сьогодні звучання гарної української мови у своїх текстах», – поділився Мацей Краєвський. Він зачитав власні вірші польською мовою, а акторка театру «Гармидер» Наталка Шепель – українською. Спеціально до Днів польської культури вибрані поезії переклали українською Юлія Мусаковська, Ія Ківа та Катерина Міхаліцина.

Завершили день вистава «Exi(S)t» та зустріч із її творцями: акторкою Ольгою Кебас, режисером Пшемиславом Прасновським та Камілем Кротофілом, який здійснив музичний та відеосупровід спектаклю.

Ольга Кебас – мисткиня з Києва, яка через війну виїхала до Польщі. У виставі вона за допомогою танцю та слова представила власне проживання цього досвіду. Це був перший показ спектаклю в Україні.

Як зазначив Пшемислав Прасновський, працюючи над виставою, він уперше взявся за тему війни в Україні. «Я вважаю, що люди повинні про це розповідати», – зазначив він.

Була також розмова про проживання акторкою власного досвіду на сцені, поєднання технік, емоцій та гри від серця, співпрацю між режисером, акторкою та митцями, які створюють музичне обрамлення вистави, а також про те, як цей спектакль сприймають польські глядачі.

«Ми з командою літературної платформи «Фронтера» працюємо над розвитком культурного сектора в Луцьку. Це не тільки про літературу, а й про театр, музеї, різні заклади, які спільно можуть втілювати потужні проєкти. Поодинці ми можемо зробити щось хороше, але якщо нас багато, то ми можемо реалізувати кращі, якісніші та зовсім нові продукти», – сказала Анна Єкименко-Поліщук, менеджерка проєктів «Фронтери».

До Луцька фронтерівці вже привозили команди «Дому Франка» та «Львів – місто літератури ЮНЕСКО». Тепер настав час на делегацію з Познані, яка приїхала, щоб поспілкуватися зі своїми колегами і знайти потенційних партнерів. «Ми працюємо в різних країнах, але маємо схожі цінності. Такі знайомства можуть стати хорошим ґрунтом для реалізації спільних ініціатив», – зазначила Анна Єкименко-Поліщук.

Вона додала, що обмін досвідом із познанською делегацією цікавий для луцьких організацій: «Поляки, які до нас приїхали, – це лідери думок свого сектора. Вони представляють свої громадські організації та артикулюють зовсім інші речі, ніж нам представляє пропаганда. Не всі сьогодні можуть виїхати на події до Польщі, тож ми привезли частинку польської культури в Луцьк».

Наталя Денисюк

Фото: Микола Цимбалюк