Російсько-українська війна почалася не рік, а дев’ять років тому – 20 лютого 2014 р., коли озброєні російські солдати вийшли зі своїх баз у Криму. Її прологом стали розстріли людей на Майдані. Світ прокинувся лише 24 лютого 2022 р., почавши нарешті згідно з правдою називати російську агресію на Україну війною.

Вулицю Коперника можна знайти на карті майже кожного українського міста. Луцьк –не виняток. Проте, здається, не зайвим буде трохи нагадати про цю постать, до того ж зараз, на ювілей.

Його біографія – непересічна, а театральні й кінематографічні ролі, які він він зіграв, та ще вірші, колядки і книжки, які написав, схиляють до роздумів. Режисер Яцек Блават в інтерв’ю із Себастьяном Лупаком зізнався: «Він любив життя. Навіть не так любив, як ковтав, поглинав, їв його ложками. Завжди відкритий, дотепний, винахідливий у своїх репліках, а коли треба – цинічний».

Нарисом про Петра Зобека, писаря 1-го комісаріату поліції в Рівному, ми продовжуємо цикл статей про службовців польської державної поліції, які зазнали радянських репресій упродовж 1939–1941 рр.

Віктор Панасюк – мій викладач, одна з найбільш ерудованих і неординарних постатей історичного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки. Його надзвичайно цікаві методи викладання, помножені на толерантність, завжди підказували студентам, що вони недарма обрали фах історика.

Можна сказати, що в пробиванні чергового дна абсурду у втовкмачуванні тупої, бездумної пропаганди з метою безжального виполіскування мізків своїх громадян, совєти – чемпіони світу. Та інакше, як жалюгідним і воднораз зловісним, це лідерство не назвати. Що ж, кожен має таку перемогу, на яку заслужив.

У розділі «Тогочасний стан Росії» своїх мемуарів Святий Зигмунт-Щенсний Фелінський чимало уваги приділив релігійності російського народу. Провівши 20 років у засланні в надволзькому Ярославлі, архієпископ міг зблизька придивитися до особливостей московського православ’я.

Кабаре в Польщі завжди з’являлися як гриби після дощу. Вони, особливо за часів ПНР, тобто так званої комуни, подібно до музики, особливо рокової, відігравали не тільки культурну, але й суспільну та політичну роль. Кабаре були свого роду клапаном, через який виходила безсильна злість пригнобленого панівним ладом суспільства, часто й густо приправлена знущальним сміхом.

Антонія Михаляка, поліціянта з Милятина Здолбунівського повіту, Особлива нарада при НКВС у 1940 р. за «активну діяльність проти революційного руху» засудила до п’яти років таборів.

Є на цьому світі люди, знання, хобі, зацікавлення та діяльність яких в одних викликають непідробний захват, натомість інші у красномовнім жесті малюють кола на чолі.