Нарисом про Петра Зобека, писаря 1-го комісаріату поліції в Рівному, ми продовжуємо цикл статей про службовців польської державної поліції, які зазнали радянських репресій упродовж 1939–1941 рр.

У кримінальній справі, заведеній у 1939 р. на Петра Зобека енкаведистами, записано російською, що він народився 28 червня 1889 р. у селі «Стримещица уезд Бендин». Найімовірніше, йдеться про Стшемєшице Вєльке або Стшемєшице Мале в тодішньому Бендзінському повіті (повіти енкаведисти записували в анкетах арештованих відповідно до стану на 1939 р.). Нині обидва ці населені пункти – мікрорайони міста Домрова-Гурніча в Сілезькому воєводстві.

Петро Зобек походив із селянської родини, яка займалася сільським господарством. Його батько Костянтин Зобек мав шість моргів землі (1 морг = 0.56 га), власний будинок, корову та коня. Інші відомості про родину відсутні.

Герой цього тексту закінчив три класи сільської школи. У 19 років пішов на службу до польової жандармерії, де був спочатку вахмістром, а пізніше старшим фельдфебелем. Із 1923 до 1939 р. він служив у поліції. В 1-му комісаріаті поліції Рівного він займав посаду писаря.

За період служби Петра Зобека нагороджено чотирма медалями: у 1928 р. – за участь у війні 1918–1920 рр., у 1929 р. – за 10 років безперервної служби в поліції; 1929 р. – із нагоди 10-ліття незалежності Польщі; 1939 р. – за 20 років безперервної служби в поліції.

У Рівному він мешкав на вулиці Балицького, 43 разом із дружиною Павліною (40 років) та донькою Оленою (12 років; вік родичів подано станом на вересень 1939 р.).

Петра Зобека арештували 18 вересня 1939 р. Тривалий час він перебував у рівненській в’язниці НКВС. Як і в переважній більшості випадків з ув’язненими рівненськими поліціянтами, слідство у його справі розпочалося і завершилося в другій половині грудня 1939 р.

На єдиному допиті, який відбувся 17 грудня 1939 р., Петро Зобек розповів про тих рівненських поліціянтів, із якими контактував. Тоді ж він визнав себе винним у тому, що «служив у польській поліції і вів боротьбу з революційним рухом робітничого класу і селянства». 18 місяців він перебував у в’язниці, очікуючи на вирок.

10 лютого 1941 р. постановою Особливої наради при НКВС Петра Зобека «як соціально-небезпечного елемента» засудили на п’ять років виправно-трудових таборів. Покарання він відбував у «Карлазі».

Заключенням Рівненської обласної прокуратури від 21 червня 1989 р. Петра Зобека реабілітовано. Подальша доля героя цього тексту та його родини нам не відома.

Тетяна Самсонюк

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» кандидатка історичних наук Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.