Можна сказати, що в пробиванні чергового дна абсурду у втовкмачуванні тупої, бездумної пропаганди з метою безжального виполіскування мізків своїх громадян, совєти – чемпіони світу. Та інакше, як жалюгідним і воднораз зловісним, це лідерство не назвати. Що ж, кожен має таку перемогу, на яку заслужив.
Гадаю, що вже не варто повторювати в коло ту саму маячню охоплених божевіллям жителів Москви й Петербурга. Кожен черговий день приносить свіжі новини, нові факти й повідомлення. Оскільки йде війна, само собою зрозуміло, що ми прислухаємося до слів коментаторів, які зуби з’їли на розумінні механізмів, котрими керується світ.
Усе частіше звучать слова про те, що комусь із багатих, із тих політичних і фінансових вершків росії, це мусить бути вигідно. Або в економічному, або в політичному, або у військовому плані. Новий імператор прийняв рішення замість мільйонів, зажадав нового політичного порядку, нових зон впливу, чергових мільярдів на рахунку.
Тисячі так званих «мобіків» (росіян, які потрапили під загальну путінську мобілізацію і майже без вишолу були кинуті на фронт) лягають покотом, щоб їхній зверхник із кремля міг реалізувати свої плани й марити про велику росію. Багаті, впливові бізнесмени рахують чергові нулі на своїх рахунках, а сіра, бідна людина в Україні гине під бомбардуваннями або заливається слізьми на руїнах дому, на який заробляла все своє життя.
Маріонетки в людській шкірі скачуть у шаленому хороводі і не можуть перестати, навіть якби й хотіли з усіх сил, адже ті, для кого вони лише ляльки, постійно смикають за нитки. Ляльководи вливають у голови своїх ляльок ненависть, ксенофобію, вказують винних у всякому злі, навіть якщо це найбезглуздіші і найнеймовірніші ідеї.
Ось недавній приклад. Такий собі володимир соловйов, головний пропагандист кремля, коментуючи рішення Німеччини передати Україні танки, благоволив назвати цей крок «фундаментальним поворотом в історії світу» та «реабілітацією нацизму». Йому запопадливо і завзято підспівувала ще одна кремлівська брехуха маргаріта сімоньян, обіцяючи «визволити Німеччину від фашизму».
Достатньо, аби такі слова потрапили на благодатний ґрунт (а вони однозначно потрапляють) – і трагедія готова. Посил чіткий: кожен ворог путіна – це фашист, а героїчна росія мусить із цими фашистами вести нову вітчизняну війну.
Марія Конопніцька, відома польська письменниця, так говорила у вірші «На війну король як їхав...»:
«(…) А у битві кулі в’ються,
Косять військо без упину.
Королі найкраще б’ються,
Жовніри – найліпше гинуть.
Десь лунають барабани,
Хрест сільський скрипить дубовий…
Стах дістав смертельну рану,
А король живий-здоровий (…)»
Сіра людина (szary człowiek) – це звичайний, пересічний громадянин.
Повторювати щось у коло (powtarzać coś w kółko), тобто весь час говорити ті ж самі слова, обговорювати ті ж самі теми.
З’їсти на чомусь зуби (zjeść na czymś zęby) oznacza, że się bardzo dobrze znamy na jakimś zagadnieniu, jesteśmy w tym specjalistami.
Лягати покотом (kłaść się pokotem), тобто масово, один на другого, дуже великій кількості.
Щось потрапляє на благодатний ґрунт (coś trafia na podatny grunt) – щось, що легко прийняти, погодитися.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля ORPEG
