Відповідь на поставлене в заголовку запитання здається простою і дуже очевидною. Достатньо однієї людиноподібної особини середніх розумових здібностей, хоч інколи це зайве, бо всю роботу може виконати сама матінка-природа. А ще – трохи землі, себто ґрунту, дещиця вологи, сонця і терпеливості в очікуванні врожаю, щоб через кілька тижнів витягти із землі чудовий червоний кулястий і дуже корисний овоч.

«Зараз я найстарша з сім’ї. На мені лежить відповідальність, тому я сіла й почала записувати те, що пам’ятаю. Це потрібно мені – для усвідомлення того, хто я така», – зазначає 77-річна Людмила Плотнікова з Луцька. Сьогодні вона розповідає нам свою родинну історію.

«Багатство поезії та музики волинського народу тут проявляється у всій повноті», – написав Юзеф Третяк, видавець матеріалів Оскара Кольберга, присвячених Волині. Том 36 «Волинь. Обряди, мелодії, пісні» вийшов у 1907 р. у Кракові, через 17 років після смерті видатного польського етнографа.

У квітні 2015 р. парламент України прийняв законопроєкт № 2332 «Про заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації і подолання її наслідків». У цьому документі вперше названо офіційну дату початку російсько-української війни – 20 лютого 2014 р.

До письменницької спадщини Алойзія Фелінського належать не лише художні твори та переклади, а й праці, які сучасні критики назвали би науково-популярними. Сьогодні ми ознайомимося з однією з них.

Зазвичай ми промовляємо ці слова як розповідне речення, без жодних знаків запитань і сумнівів. Сумно при цьому похитуємо головою над позбавленим радості старечим життям і задумуємося над суєтністю цього світу. Ставлячи знак запитання, я намагаюся хоча би трішки всунути кийок у мурашник і спровокувати дещо інший погляд на поважний вік.

Основну групу серед поляків, заарештованих за перших совєтів, тобто в 1939–1941 рр., становили поліціянти, конфіденти поліції та службовці. Проте серед затриманих траплялися і представники багатших прошарків суспільства.

Леокадія Труш народилася і все життя мешкає на Волині. З нами вона поділилася історією своєї родини, переплетеною з минувшиною краю, – такою ж складною й інколи трагічною.

«Пончиків не пам’ятаю. Млинці з лободою і акацієвим цвітом, макуха – такі ми мали свята», – сказала моя бабуся Юзефа, коли я в неї запитав про Жирний четвер.

Великі покази моди відомих модельєрів, які влаштовують у ХХІ ст. на манер грандіозних вистав, уже нікого не дивують. Загальносвітові конкурси майстрів гребінця і ножиць теж стали винятковими мистецькими заходами. Шлях до такого сприйняття праці людей, які асоціюються зі звичайним ремеслом шиття чи стрижки, не був встелений трояндами.