«Мої предки, як і, мабуть, переважна більшість тодішніх польських родин, мали тяжку долю», – розпочинає свою родинну історію Олександр Радіца зі Здолбунова. «Волинському монітору» він розповідає про Голодомор на Хмельниччині, депортацію рідних углиб СРСР, Перше причастя матері з рук отця Серафима Кашуби та харцерство.

Я ходила в кіно. Погоджуюся, це не та новина, почувши яку світ затримає подих, а хтось вразливіший покриється рум’янцем. Справа досить буденна, а перегляд фільму, який сприймається як розвага, також, найімовірніше, ні в кого здивування не викличе.

У Палаці культури міста Луцька відбувся вечір у рамках благодійного проєкту «В єдності наша сила!» На сцені виступили творчі колективи кількох волинських національно-культурних товариств.

У СССР побутувало цинічне прислів’я: «Була б людина, а стаття знайдеться». Подейкують, що воно вийшло з уст самого Лаврентія Берії. Правда це чи ні, достеменно не відомо, але функціонери совєтських правоохоронних органів активно використовували цей принцип на практиці.

Пропонуємо увазі читачів заключну частину трактату Алойзія Фелінського «Опис способу, як мають проводитися уроки польської літератури в Кременці».

Віталій Дмитренко народився й мешкає в Луцьку. У шкільні роки, до закриття каплиці на колишньому католицькому кладовищі, прислужував міністрантом. Сьогодні він розповідає свою родинну історію – про предків із Хмельниччини, яких доля розкидала світом, пошук рідні за кордоном і дитинство в Луцьку.

«Здавалося, він був, є і буде», – говорить Ярослав Гурецький із Центру діалогу «Костюхнівка» про Анатолія Суліка – опікуна місць польської пам’яті, знавця Волині, історика й публіциста, якого друзі називали Духом Полісся. Сьогодні минає 10 років із дня його смерті.

Ще в ранньому дитячому віці я чула короткий віршик, який часто повторювали – задля кращого розуміння, а також для закарбування в пам’яті. Його цитували всі дорослі, а я та мої однолітки могли його відтворити із закритими очима вночі-опівночі.

Велику популярність серед польських глядачів йому принесли серіал «Королева Бона» та фільм «Епітафія для Барбари Радзивіллівни». Його незабутнім кінохітом стала комедія «Цісарсько-королівські дезертири», яка у швейківській манері розповідає історії солдатів різних національностей, що планують втечу з австро-угорської армії. В кінотеатрах стрічку подивилися понад 7 млн глядачів.

Як виявило слідство, Ольгерд Порембський кілька разів нелегально перетинав совєтсько-німецький кордон. Майже в кожному документі справи вказано, що він – син капітана польської армії.