23 березня 1940 р. оперуповноважений 1-го відділення ЭКО (економічного відділення) УНКВД у Волинській області Зав’ялов арештував Францішека Леліцінського.

6 листопада 1939 р. уповноважений чекістської дільниці № 2 в Ковелі Коцюбенко арештував колишнього працівника магістрату Олександра Вишемирського.

Колишнього поліціянта Фелікса Цепіля працівники НКВД у Ковелі арештували 6 листопада 1939 р. Підставою для затримання стала заява члена комуністичного руху.

26 вересня 1939 р. оперуповноважений чекістської дільниці № 2 у Ковелі, лейтенант НКВД Сірот арештував Владислава Юзвяка, жителя Познані. Зауважимо, що постанову на арешт прокурор санкціонував аж 20 грудня, тобто через три місяці.

Юзефа Тарчинського, колишнього поліцейського, арештували 25 травня 1940 р. у селі Сошичне Камінь-Каширського району.

Ідеологія СССР говорила, що всі громадяни мають бути рівними (насправді ж однаково бідними), а земля має належати народові (насправді ж державі). Тож, плануючи створити колгоспи, совєти відбирали землю в господарів, а власників відправляли в табори.

Однією з груп, на яку по-особливому полювали енкаведисти, були діячі польських політичних партій. Романа Мульсона, про якого йдеться в цьому нарисі, звинуватили у членстві в одній із них.

У битві під Монте-Кассіно, 80-ту річницю якої відзначають у 2024 р., у складі армії Андерса брали участь уродженці та жителі Волині. Про лучанина Мечислава Зембалю, похованого на військовому кладовищі в Монте-Кассіно в Італії, розповів син його рідної сестри Ірени Войцех Гарстка.

Августа Едуардовича Козляковського в районний відділок НКВД доставили червоноармійці. Підставою для затримання й подальшого слідства послужило те, що чоловік був війтом.

У СССР побутувало цинічне прислів’я: «Була б людина, а стаття знайдеться». Подейкують, що воно вийшло з уст самого Лаврентія Берії. Правда це чи ні, достеменно не відомо, але функціонери совєтських правоохоронних органів активно використовували цей принцип на практиці.