Помилково було би вважати, що фільми «Кримінальне чтиво», «Опівнічний ковбой», «Врятувати рядового Раяна», «Падіння «Чорного яструба», «Пірати Карибського моря» і «Гаррі Поттер та Орден Фенікса» об’єднує виключно те, що вони стали справжніми хітами.
Спільний знаменник для всіх згаданих стрічок – польські кінооператори, які стояли за камерою під час знімання кожного фільму. У місті мрій їх іноді називають «польською мафією». Вони – гордість і слава польської школи кіно, польський експортний товар найвищої якості.
Оскароносний режисер Анджей Вайда так говорив про Єжи Ліпмана: «Гаслом Юрека було – камера може все». Він був видатним кінооператором, який під час знімання фільму «Канал» режисера Анджея Вайди занурив об’єктив у багнюку, щоб зловити гарний кадр. Він першим будував довгі, завдовжки кілька десятків метрів, рейки для панорамного знімання. Незважаючи на своє єврейське походження, йому вдалося пережити війну. Він був у гетто і концентраційному таборі. Через антисемітські нападки був змушений емігрувати з Польської Народної Республіки й до кінця життя, до 1983 р., працював у Західній Європі.
Автором красивих, захопливих, майже мінімалістичних кадрів у фільмах «Попіл і діамант» та «Фараон» був Єжи Вуйцік. Будучи, безсумнівно, одним із великих майстрів польської школи операторів, він приніс на іспит до кіношколи малюнки, а не фотографії. Сім’я просто не мала грошей, щоб придбати для нього фотоапарат. Існує думка, що так звана поетична манера Вуйціка завжди надихала багатьох кінооператорів.
Тим, кому запам’ятався фільм «Земля обітована» з неймовірними мінливими сценами, божевіллям кадрів, пластичністю зображень у поєднанні з витонченістю спостереження, варто знати, що за камерою стояв майстер Вітольд Собоцінський. Його роботу також можна побачити у фільмі Романа Поланського «Несамовитий».
Мечислав Ягода, безумовно, був відкривачем нових кінематографічних технологій. Він першим використав плівку «Eastmancolor» під час знімання стрічки «Хрестоносці» та першим почав знімати широкоформатні фільми за допомогою системи «Cinemascope». Ягода працював із великими режисерами, як-от Александром Фордом, Єжи Жулавським, Єжи Гасом.
Один випадок часто може змінити наш життєвий шлях. Адам Голендер, який працював над «Опівнічним ковбоєм», став кінооператором за збігом обставин. Через кілька років після закінчення кіношколи він переїхав до США і почав працювати водієм на кіностудії. Якось один із операторів не прийшов на знімальний майданчик і Голендер став за камеру. Так почалася його велика кар’єра.
Павел Едельман – ще один оператор зі списку великих. Лауреат кінопремії «Сезар» за операторську роботу над фільмом Романа Поланського «Піаніст». Згідно з рейтингом журналу «Variety», він входить у десятку найцікавіших кінооператорів світу.
Славомір Ідзяк знімав голлівудські фільми «Падіння «Чорного яструба» і «Гаррі Поттер та Орден Фенікса». Велику популярність йому принесли стрічки, зняті разом із Кшиштофом Кесльовським, зокрема «Подвійне життя Вероніки».
Серед професійних нагород Ришарда Ленчевського, експериментатора, який постійно шукає нові форми художнього вираження, – «Золоті Леви» за найкращу операторську роботу й номінація на «Оскар» за операторську роботу над фільмом Павла Павліковського «Іда».
Скільки разів глядачі не переглядали би фільми «Смертельна зброя 4», «Адвокат диявола», «Гора Данте», щоразу дивує операторська майстерність Анджея Бартков’яка, який після закінчення Лодзької кіношколи наосліп поїхав до міста мрій. Не маючи контактів, зв’язків та досвіду, там йому вдалося здійснити свою американську мрію.
Попри те, що Анджей Секула шість разів робив спроби, але так і не вступив на операторський факультет Лодзької кіношколи, він закінчив Лондонську національну школу кіно і телебачення і в результаті працював із Квентіном Тарантіно над фільмами «Кримінальне чтиво», «Скажені пси» та «Американський психопат».
Даріуш Вольський покинув Польщу в 1979 р., коли йому було 23 роки, не закінчивши навчання, але маючи море мрій у голові. Саме він створив казковий світ «Піратів Карибського моря». У США він закінчив навчання і став чудовим кінооператором. Працював над такими фільмами, як «Багряний приплив» і «Фанат» режисера Тоні Скотта.
Серед цього поважного чоловічого товариства з прекрасною й водночас фізично виснажливою професією варто згадати Йоланту Дилевську – одну з найкращих жінок-операторок у світі. Саме вона працювала над фільмом Агнєшки Голланд «У темряві», номінованому на премію «Оскар» у 2012 р.
«З усіх кінооператорів, із якими я працював, Януш, без сумніву, найкращий. (...) Познайомившись із ним, я зрозумів, що переді мною справжній митець. За допомогою правильного освітлення одного дня він створює картини, як у Шагала, іншого – як у Гоя чи Моне». Так Стівен Спілберг в інтерв’ю Йолі Чадерській-Хаєк розповідав про Януша Камінського. Цей непересічний майстер камери має на поличці дві статуетки «Оскар» і аж шість номінацій на премію Американської кіноакадемії. У його творчому доробку – фільми «Врятувати рядового Раяна» і «Список Шиндлера».
Людям за камерою ми значною мірою завдячуємо емоціями, картинами, почуттями, які залишаються з нами після перегляду фільму. Вони непомітні й лише зрідка, у виняткових випадках, отримують нашу увагу, коли їм вручають заслужені нагороди. Тому, може, варто частіше звертати увагу на титри наприкінці або на початку кожного фільму, щоб ім’я оператора, завдяки якому ми на кілька десятків хвилин перенеслися в зовсім інший світ, також залишилося в нашій пам’яті.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG
Фото: Pixabay. Автор: FF16
