Зима 1967 р. 8 січня Збігнєв Цибульський, на той час найпопулярніший актор у Польщі, трагічно загинув на залізничному вокзалі у Вроцлаві. Це сталося під час спроби заскочити з перону в експрес-поїзд «Одра», який відправлявся до Варшави. Після його смерті Польське телебачення організувало показ фільмів за його участю. Пам’ятаю, що в дитинстві я дивився їх у сусідів на чорно-білому телевізорі.

Він належав до покоління польських «колумбів» – людей, юність яких почалася під час Другої світової війни. Народився 1927 р. у селі Княже, що в долині Черемоша (тепер Снятинська громада Івано-Франківської області), де родина по лінії матері мала свої володіння.

Прагнучи продовжувати сімейні традиції (його дід Юзеф Ярузельський був офіцером австро-угорської армії), у червні 1939 р. він склав іспити до кадетської школи у Львові, проте не зміг розпочати навчання через початок війни. В той час він проживав із батьками і братом у Варшаві. У вересні 1939 р. його батько Олександр Цибульський, чиновник Міністерства закордонних справ, евакуювався до Румунії разом із міністром закордонних справ Юзефом Беком. Мати з дітьми також намагалася перетнути кордон, але совєти арештували її та заслали до Казахстану. Збігнєв разом із братом деякий час жили в бабусі в Коломиї. Після війни родина оселилася в Сілезії: спочатку – в Дзержонюві, а потім – у Катовіце.

У 1953 р. Цибульський отримав диплом Державної вищої школи акторської майстерності в Кракові. Перед цим навчався в інших краківських вишах: на консульському факультеті Торгової академії та на факультеті журналістики Вищої школи соціальних наук.

Перш ніж стати легендою польського кіно та втіленням бунтаря у військовій куртці, джинсових штанях і темних окулярах, яким захоплювалася молодь, Збігнєв Цибульський створив у студентському театрі «Бім-Бом» у Гданську надзвичайно цікавий простір, де мистецтво перепліталося з реальністю: актори взаємодіяли з глядачами, разом створюючи дійство. У виставах було багато імпровізації, руху, музики, поетичних образів, ліризму й меланхолії. Вони розповідали про конфлікт між романтизмом і реальністю, а також про мрії молоді та про життя.

Збігнєв Цибульський так говорив про цей театр: «Бім-Бом» був усім. Матір’ю, братом, нашим учителем. Він був нашим хлібом. Чи був він театром, грою, сном чи книгою, я не знаю». В 1954–1960 рр. «Бім-Бом» поставив п’ять вистав, які показували у всій Польщі та за її межами, зокрема в Бельгії, Франції, Австрії та НДР. Окрім Цибульського, актором, якого запам’ятали в той час, був Богуміл Кобеля.

У театрі «Вибжеже» Цибульський дебютував у п’єсі Леона Шиллера «Інтрига і кохання». Після цього зіграв у п’єсі Юліуша Словацького «Мазепа», режисером якої був Здзіслав Карчевський, а також у «Першому дні свободи» Леона Кручковського в постановці Зигмунта Губнера. Разом із Богумілом Кобелею поставив п’єси «Йона і блазень» Єжи Брошкевича і «Король» Гастона Армана де Кайаве та Роберта де Флера. Разом з Анджеєм Вайдою поставив п’єсу «Капелюх, повний дощу» Майкла Вінченцо Гаццо, яку неодноразово показували в Польщі.

У Театрі телебачення Цибульський виступав у п’єсах режисерів Ольги Ліпінської, Єжи Грузи і Зигмунта Губнера, зокрема у виставах «Провінційний роман», «Зачиніть останні двері», «Двір», «Дозвольте нам воскреснути». Він знявся в одному з епізодів театру «Кобра», який свого часу був надзвичайно популярним серед поляків. Епізод під назвою «Вся правда» був знятий у 1963 р. і є найстарішим, що зберігся з цієї серії.

У 1954 р. Збігнєв Цибульський дебютував у кіно, знявшись у фільмі Анджея Вайди «Покоління». Подальші картини з його участю: «Три старти» (режисер Станіслав Ленартович) і «Затонулі кораблі» (режисери Ева і Чеслав Петельські). Цибульський також зіграв головну роль у фільмі «Восьмий день тижня» за мотивами новели Марека Гласка, знятому Александром Фордом. Цю стрічку заборонила соціалістична цензура, її прем’єра відбулася в Польщі лише в 1983 р.

Найважливішою у творчості Цибульського, на думку критиків, стала роль у фільмі «Попіл і діамант» режисера Анджея Вайди. Ця стрічка зробила Збігнєва Цибульського зіркою польського кіно. Його називали польським Джеймсом Діном – вічним бунтарем. Сцена зі спиртом, що горить, і перераховуванням загиблих друзів назавжди увійшла в історію польського кінематографу.

Збігнєв Цибульський у фільмі «Попіл і діамант». Public domain

Напевно, сьогодні Збігнєв Цибульський мав би акаунт в Instagram із мільйоном підписників, тисячі шанувальників, без проблем подорожував би Польщею на своєму авто або літаком усім світом. Можливо, він зробив би кар’єру в Голлівуді.

Після виходу картини «Попіл і діамант» актор зізнався: «Граючи роль Мацека Хелміцького, я намагався знайти той спільний знаменник сучасного покоління молоді, який, незважаючи на всі відмінності, все ж десь існує».

У фільмі «Як бути коханою» він зіграв каботина, в «Поїзді» – колишнього коханця, у «Сальті» – таємничого прибульця. Кожна роль була спробою втекти від образу Мачека Хелміцького, і від самого себе також. Актора хвалили за комедійні ролі. Найвідоміша з комедій – «Джузеппе у Варшаві». Він зіграв у фільмі Казімєжа Куца «Хрест хоробрих». Три його фільми «Повний вперед», «Йовіта» і «Вбивця залишає слід» вийшли на екрани вже після трагічної загибелі актора.

Здається, що Цибульський у фільмі не грав бунтарів, а був ними, ототожнював себе з ними, так само як «прокляті поети» ототожнювали себе зі своєю поезією, наприклад, як Едвард Стахура і Рафал Воячек. Він жив динамічно і швидко, постійно поспішаючи. Багато разів застрибував у потяги, перш ніж у Вроцлаві стався той останній стрибок. Багато чого чекало на нього попереду, адже йому було лише 39 років. Кажуть, що обрані богами вмирають молодими.

Мурал із зображенням Збігнєва Цибульського в ролі Мацека Хелміцького у фільмі «Попіл і діамант». Лодзь. Автор: Maciek Szostek, CC BY 4.0

Він назавжди залишився бунтарем у темних окулярах і шкіряній куртці, ставши легендою кіно і надзвичайним талантом, яких було небагато в кіно. Після його смерті Анджей Вайда зняв про нього фільм «Все на продаж», а Ян Лясковський – стрічку «Збишек», змонтовану із фрагментів фільмів, у яких грав Цибульський. У 1997 р. вийшла документальна стрічка «Ще за мною засумуєш», яка містить записи розмов про актора, зокрема, з Даніелем Ольбрихським, Казімєжом Куцом та Йоанною Єндрикою. В тому ж році зняли фільм «Цибульський. Остання подорож», який містить спогади про нього сина Мацея і друзів.

Письменник Тадеуш Конвіцький так писав про Цибульського: «Мені здається, і я навіть упевнений, що саме зараз Збишек Цибульський починає своє нове життя, довге існування в людській пам’яті, в людській тузі, в легенді. І не знаю, чому саме зараз я згадую останні кадри з нашого спільного фільму «Сальто», коли Збишек на початку зими, на фоні понурого рівнинного краєвиду, застрибує в потяг, що мчить у невідоме й незбагненне».

Меморіальна дошка, присвячена Збігнєву Цибульському. Вроцлав. Автор: Aw58, CC BY 4.0

Вєслав Пісарський,
учитель, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Меморіальна дошка, вмурована в перон № 3 вокзалу Вроцлав-Головний, встановлена на місці загибелі Збігнєва Цибульського. Автор: Flyz1, CC BY 4.0.