Колишнього поліціянта Фелікса Цепіля працівники НКВД у Ковелі арештували 6 листопада 1939 р. Підставою для затримання стала заява члена комуністичного руху.
В анкеті арештованого, яку заповнив оперуповноважений 2-ї чекістської дільниці Ковеля, лейтенант Фідоров, записано, що Фелікс Вавжинович Цепіль народився в 1899 р. у селі Тукленч. До війни служив старшим постерунковим у польській поліції в містечку Єнджеюв у тодішньому Келецькому воєводстві. На момент арешту мав дружину Юзефу, дочок Яніну (15 років), Гелену (12 років), Кристину (вісім років) і сина Тадеуша (два роки). В 1919–1921 рр. ніс військову службу в чині рядового, членом політичних партій не був. Під час обшуку у квартирі, де проживав Фелікс Цепіль, вилучили свідоцтво про народження і військовий квиток.
На першому допиті 6 листопада Цепіль показав, що служив у поліції з 1933 р., а з 1934 р. розслідував кримінальні справи у Єнджеюві. Мундиру він не носив, тобто був таємним слідчим поліції.
Фідоров заявив, що слідство має докази, що Цепіль займався політичними справами. Поліціянт був змушений зізнатися, що йому доводилося арештовувати й допитувати політичних в’язнів, але, за його словами, це він робив не з власної ініціативи. Тоді слідчий послався на покази свідка Якуба Джева, якого нібито Цепіль особисто допитував у справі його діяльності в комуністичній партії Польщі. Цепіль зазначив: «Заявляю, що я ніколи не допитував політичних працівників». На цьому допит завершили.
Того ж дня слідчий допитав як свідка затриманого в Ковелі колишнього старшого пшодовніка поліції Яна Вонтка, який служив разом із Цепілем у Єнджеюві. Вонтек підтвердив покази Цепіля, що той переважно займався кримінальними справами, але йому доводилося вести й політичні справи.
Другим свідком у справі був Яків Зелікович Джево. Він заявив, що в 1931 р. його у групі 18 осіб арештували за підозрою у членстві в комуністичній партії Польщі та що допитував його саме Фелікс Цепіль. Тоді за недоведеністю вини Якуба відпустили.
У жовтні 1935 р. за участь у комуністичній партії Польщі судили вже брата Якова (імені його в протоколі немає) і тоді Цепіль виступив на стороні звинувачення. В тому ж таки жовтні 1935 р. арештували самого Якова й засудили на дев’ять місяців ув’язнення. За словами Якова Джева, допитував його знову Цепіль. Більше нічого суттєвого до справи він не додав.
Затриманого помістили в Ковельську в’язницю. У постанові від 11 листопада, скерованій Фідоровим до ковельського прокурора, Цепіля звинуватили в тому, що він «служив сищиком польської поліції і активно боровся проти революційного руху в Польщі, переслідував учасників підпільної компартії Польщі».
26 листопада слідчий провів очну ставку між Цепілем і Джевом. Поліцейський підтвердив, що він брав участь в арешті Якова Джева, проте допиту не вів, а лише був на ньому присутнім.
Фідоров склав протокол про завершення попереднього слідства, а 15 грудня начальник управління НКВД у Волинській області, старший лейтенант держбезпеки Білоцерковський сформував обвинувальний висновок. У ньому йшлося: «Фелікс Вавжинович Цепіль активно боровся проти революційного руху в Польщі, переслідував учасників підпільників компартії, тобто винен у злочині, передбаченому ст. 54–13 Кримінального кодексу УССР».
Обвинувальний висновок зі справи Цепіля
Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР. Згідно з випискою з протоколу № 143 від 25 жовтня 1940 р., Цепіля засудили до восьми років виправно-трудових таборів, відраховуючи термін із 6 листопада 1939 р. Покарання ув’язнений відбував в Івдельлазі.
Виписка з протоколу з вироком Феліксу Цепілю
Знайдені на сайті zapisyterroru.pl документи свідчать, що герою нашого нарису вдалося пережити совєтські табори.
Тристорінковий запис пояснює, як Цепіль опинився в Ковелі. 3 вересня його з іншими поліціянтами з Єнджеюва спочатку евакуювали до Володимира, а потім перевели до Буська на Львівщині. Там його 21 вересня роззброїли совєтські військові й повезли до в’язниці в Золочеві, з якої він утік того ж вечора. Певний час переховувався в колонії Дубова Корчма під Луцьком, а коли приїхав до Ковеля, його упізнав Джево.
У Ковельській тюрмі Фелікс Цепіль сидів із моменту арешту 6 листопада 1939 р. до 24 вересня 1940 р. У камері, в якій за польських часів було 10 осіб, за совєтів містилося від 40 до 60 в’язнів. Більшість із них становили українці. В камері не було жодних матраців і ковдр. Як згадував Фелікс Цепіль, у в’язниці було відносно чисто: арештанти щодня зранку мили підлогу в камері, хоча їх самих водили митися раз на тиждень. В’язнів будили о 5-й ранку, о 6-й видавали денну хлібну пайку вагою 650 грамів і трохи цукру, одразу після цього давали пів літра чаю. В обід – ріденький суп. І на цьому все.
Потім Цепіля перевели до Старобільська, де арештантів утримували в будівлі церкви. Спали вони на нарах, заселених мільйонами клопів і вошей. В’язні, які захворіли, практично не мали шансів вижити, адже медичної допомоги їм не надавали. У цій тюрмі, як згадував Ціпель, помер Борисевич, інженер із Луцька.
Після оголошення вироку герой нашого нарису відбував покарання в одній із найсмертоносніших совєтських табірних зон – на Колимі. Там корчував пні та будував злітний майданчик на летовищі, яке називалося Магадан 47-й кілометр. Годували там набагато гірше, ніж у тюрмі, до того ж пайка залежала від виробітку, а норми були нереальні для виконання. Медична опіка була символічною: лише коли хтось захворіє на цингу, йому могли дати в якості ліків дві цибулини.
Цепіля звільнили з табору 28 грудня 1941 р. Кораблем «Советская Латвия» він дістався з Магадану до бухти Находка, а потім потягом до Новосибірська. У лютому 1942 р. Фелікс Цепель добрався до станції Луговая (сучасний Казахстан) і розпочав військову службу в розвідувальному дивізіоні 10-ї піхотної дивізії Польських збройних сил в СССР. Подальша його доля нам не відома.
Заключенням прокуратури Волинської області від 5 червня 1989 р. Фелікса Цепіля реабілітовано.
***
З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сторінці Державного архіву Волинської області.
(Далі буде).
Анатолій Оліх
