Якщо в більшості справ арештованих поляків слідчі НКВД фабрикували звинувачення, то в справі Вєслава Баторського взагалі довгий час обходилися без нього. У правовій державі уявити таке неможливо, але в СССР закони, якщо виникала така потреба, не мали найвищої юридичної сили.

Постанову на арешт Вєслава Баторського слідчий НКВД Пирніков підписав 24 лютого 1940 р., а заступник начальника Управління НКВД Волинської області, капітан державної безпеки Синіцин – 28 лютого 1940 р. Це звичайна формальність, у якій немає нічого дивного, але... В цьому випадку є щонайменше два моменти, які у правовій державі викликали би масу питань. Перший: на час підписання документа Баторський перебував у в’язниці вже п’ять (!) місяців. І другий: відсутність складу злочину.

Підставою для арешту стало (цитуємо постанову) те, що «Баторський Вєслав Станіславович був поручником запасу польської армії і в серпні 1939 р. був за мобілізацією призваний до армії, де служив у чині поручника». Все. Жодної статті кримінального кодексу, яку він порушив, жодного протиправного вчинку.

Постанова про арешт Вєслава Баторського

Щоб створити видимість законності, в постанові про вибір запобіжних заходів той же Пирніков написав, що Баторський «підозрюється у злочинах, передбачених ст. 54–13 Кримінального кодексу УССР». Завірено цей документ також капітаном Синіциним.

На цьому абсурд не припинився. Наступним документом у справі є ордер, згідно з яким Пирнікову наказали здійснити обшук Баторського. Нагадаємо, що останній уже п’ять місяців відсидів у в’язниці. Через місяць після видачі цього ордера на обшук, а саме 25 березня 1940 р., слідчий НКВД Поляков надав довідку, в якій повідомив, що обшук Вєслава Баторського не проводився, бо той був арештований ще 20 вересня 1939 р. частинами Червоної армії.

Довідка про те, що обшук Баторського не проводили

Але навіть на цьому ще не кінець, адже мали бути виконані всі бюрократичні процедури. Ще через два місяці, 28 травня 1940 р., той же Пирніков у наступній довідці повідомляє: «Під час арешту й обшуку Баторського В. С. опис майна не проводили, житлову площу не опечатували».

Наступний документ у справі – анкета арештованого. З неї дізнаємося, що Вєслав Станіславович Баторський народився в 1902 р. у Варшаві, закінчив гімназію, а після неї дев’ятимісячні акторські курси, працював актором у столичному драматичному театрі. Його батько працював машиністом на залізниці, мати була домогосподаркою. Не належав до жодної політичної партії, не був судимий, у 1923–1924 рр. відслужив строкову службу в польській армії. Власної сім’ї не мав.

Як записано в цьому документі, Баторського як офіцера запасу призвали в армію в серпні 1939 р., але участі в боях він не брав. Арештували його в Горохові 20 вересня 1939 р. і помістили в Луцьку в’язницю. До речі, анкету арештованого заповнили 19 лютого 1940 р.

Здається, що слідчому Пирнікову зі справою Баторського було все ясно, адже допит він провів лише 22 березня 1940 р. З протоколу довідуємося, що Вєслава Баторського призвали 24 серпня 1939 р. Він виконував обов’язки чергового офіцера на залізничній станції Демблін. Разом із ним служили офіцери Павловський і Влодарчик. За словами Баторського, 15 вересня їхній підрозділ у складі близько 100–150 солдатів вирушив у напрямку Львова. Загін планував дістатися до румунського кордону, а сам Баторський хотів потрапити до Львова, куди мав добиратися самостійно. Проте військові все ж поїхали разом, і за 3-4 км від Горохова їх роззброїли червоноармійці. Спочатку полонені потрапили в Горохівську, а потім у Луцьку в’язницю.

28 травня 1940 р. попереднє слідство було завершено. На початку червня Баторському висунули обвинувальний висновок. У вину йому поставили те, що він «служив у польській армії в чині поручника, тобто винен у злочині, передбаченому ст. 54–13 Кримінального кодексу УССР. Допитаний як звинувачений Баторський дав детальні покази про свою службу в колишній польській армії в чині поручника».

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР. Згідно з протоколом № 133 від 18 жовтня 1940 р., Вєслава Баторського помістили у виправно-трудовий табір строком на п’ять років, відраховуючи термін від 20 вересня 1940 р. Покарання він відбував в Ухтіжемлазі.

У справі підшито довідку, згідно з якою Вєслава Баторського амністували 31 серпня 1941 р. за договором Сікорський-Майський. У документі записано, що він відбув до села Усть-Кулом у Комі АССР. У цьому поселенні на березі річки Вичегди було досить багато засланих поляків. Можливо, герой нашого нарису когось розшукував чи до когось їхав. Його подальша доля нам не відома.

Виписка з протоколу з вироком Вєславу Баторському

Заключенням прокуратури Волинської області від 30 травня 1989 р. Вєслава Баторського реабілітовано.

***

З архівними кримінальними справами жителів Волині, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх