Єжи Урбанського затримали 23 січня 1940 р. на ділянці Володимир-Волинського прикордонного загону при спробі нелегально перетнути кордон між зонами німецької та радянської окупацій.

Як свідчить протокол обшуку, здійсненого політруком застави Бакшеєвим, при ньому знайшли 15 злотих, 9 фотокарток, кишеньковий годинник «Докса», ручку-автомат та інший дріб’язок: гребінець, банку гуталіну, дві хустки, кишеньковий календар, дві пари шкарпеток, сорочку та фуражку.

В анкеті арештованого, заповненій 4 лютого, зафіксовано, що Єжи Станіславович Урбанський був уродженцем села Бортнів поблизу Володимира-Волинського, на момент арешту проживав у поблизькому селі Хотячів чи Русів (обидві назви фігурують у документах, обидва цих сусідніх села зараз входять до складу Устилузької міської територіальної громади).

Герой нашого нарису народився 12 квітня 1919 р. Закінчив гімназію у Володимирі-Волинському, два роки провчився в електротехнічному училищі у Вільнюсі на електрика, завершити освіту завадила війна. До складу сім’ї входили мати Наталія (51 рік станом на початок 1940 р.), брат Збігнев (17 років), сестри Ядвіга (25 років), Генрика (23 роки), Кристина (15 років), Барбара (12 років). Згідно з анкетою арештованого, всі вони проживали в Хотячеві, вели сільське господарство. В них було 40 га землі, чотири корови, два коня, дім і господарські будівлі, а також водяний млин. Батько Єжи Урбанського, Станіслав, помер у 1937 р.

7 лютого Єжи Урбанського допитав молодший лейтенант держбезпеки Друмашко. Він, зокрема, зафіксував факт використання на водяному млині «найманої робочої сили шести осіб». Млин, 35 га землі та двох корів нова влада в сім’ї Урбанських відібрала.

Слідчий особливу увагу приділив тому, що Урбанський відвідував збори Польської соціалістичної партії. Арештований сказав, що просто чотири чи шість разів був на зборах, але членом партії так і не став. На збори його запросив у 1937 р. перукар Тадеуш із Володимира-Волинського, прізвища якого він не знав.

Кордон до Німеччини Урбанський перейшов 13 січня, щоб побачитися зі своєю дівчиною Анною Лопушинською, яка жила у Варшаві. Під час допиту юнак стверджував, що хотів забрати її з собою до СССР і вже тут одружитися. Проте будинок, де проживала дівчина, зруйнував снаряд, а сама Анна виїхала в невідомому напрямку. При поверненні назад хлопця затримали на кордоні біля села Чорників.

Наступний допит провів 17 травня 1940 р. слідчий Турін уже у в’язниці в Дніпропетровську. Нічого нового у справу цей допит не додав. Єжи Урбанський визнав себе винним у нелегальному перетині кордону, натомість жодних політичних мотивів у справі слідчим так і не вдалося підтвердити.

Справу, як можна побачити в документах, перейняв слідчий Ратнер. 25 червня він допитав як свідка у справі Іцка Перецовича Горбача, батрака з Устилуга. Іцко Горбач засвідчив, що його батько Перец орендував у «поміщика Урбанського» сад. Він сказав, що Станіслав Урбанський, батько Єжи, був «занадто суворою людиною й недобре ставився до селян». Натомість про сина нічого сказати не зміг.

28 червня Ратнер допитав свідка Євгенія Дем’яновича Адамовича, селянина-бідняка із Залужжя. Він розповів, що до арешту знав поміщика Станіслава Урбанського із села Русів, описав його майно і сім’ю, але нічого не міг сказати більше, бо не був близько з ним знайомий.

Третім свідком був Юзеф Антонович Можджень із Жешува, 1919 р. н., який жив у Володимирі-Волинському. На допиті 29 червня він розповів, що навчався разом із Єжи Урбанським у Володимир-Волинській гімназії, а потім в училищі у Вільнюсі. Він бував у свого друга по чотири-п’ять разів на рік, жив у нього вдома. Можджень зазначив, що в батька Єжи було кілька рибних ставків, тож хлопці разом рибалили, ходили на полювання. Він підтвердив дані про майно сім’ї Урбанських, але сказав, що Єжи не належав до жодної партії і що політичні питання вони лише побіжно зачіпали у великому студентському колі, але ніколи серйозно на цю тему не дискутували.

Оскільки всі три чоловіки були раніше заарештовані й сиділи у в’язниці в Дніпропетровську, можна припустити, що вмілий слідчий їх просто використав як свідків у справі Урбанського, підібравши за географічним принципом, бо лише Юзеф Можджень реально знав затриманого.

1 липня слідчий допитав Єжи Урбанського. Питання знову стосувалися майна. Особливу увагу під час допиту присвятили членству в ППС. Єжи сказав, що членом ППС не був, але на збори ходив. «Ця партія була робітничою, а я після закінчення училища мав іти працювати на електротехнічний завод, тож мене дуже цікавили умови роботи на виробництві», – пояснював він.

Далі слідчий зробив спробу звинуватити Урбанського у праці на розвідку, використавши аргумент, що про існування воєнної розвідки можуть знати лише люди, які з нею пов’язані, але Єжи відповів, що про це знали всі гімназисти старших класів, адже про це говорили на уроках військової підготовки. Після цього слідчий Ратнер повідомив Єжи Урбанському, що слідство в його справі закінчено. Оскільки жодної політичної статті приплести не вдалося, в офіційному звинуваченні, підписаному 2 липня, йдеться лише про нелегальний перетин кордону.

Обвинувальний акт зі справи Єжи Урбанського

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР. Згідно з протоколом № 84 від 10 серпня 1940 р., Єжи Урбанського помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін від 23 січня 1940 р. Покарання він відбував у Самарлазі.

Виписка з протоколу з вироком Єжи Урбанському

Останнім документом у справі є довідка, виписана 1 вересня 1941 р., згідно з якою Єжи Урбанського як польського громадянина амністували і він відбув до вибраного ним місця проживання – міста Аягуз (або Аягоз) у Семипалатинській області. Щоправда, в документі є невідповідності: як рік народження вказано 1922-й, як місце народження – Брест-Литовськ, по-батькові – Генрикович.

Довідка про амністію Єжи Урбанського

Подальша доля Єжи Урбанського нам не відома. Можемо з великою вірогідністю припустити, що Єжи потрапив до Армії Андерса. У списку нагороджених хрестом «Монте-Кассіно» (№ 30913) вояків 6-го танкового полку «Львівських дітей» ми знайшли капрала Єжи Урбанського, народженого в 1919 р. Проте нам не відомо, чи це герой нашого нарису.

Заключенням прокуратури Волинської області від 31 січня 1989 р. Єжи Урбанського реабілітовано.

***

З архівними кримінальними справами жителів Волині, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сайті Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх

На головному фото: Фото Єжи Урбанського з кримінальної справи