Протягом багатьох років наприкінці червня – початку липня на краківському Казімежі відбувається Фестиваль єврейської культури. Цьогоріч уже 32-й раз проводять цю найбільшу у світі (крім, звісно Ізраїлю) презентацію сучасної культури, яку творять євреї.

Ідея виникла в 1988 р., коли Януш Макух і Кшиштоф Гєрат вирішили докласти максимум зусиль, щоб нагадати й наблизити суспільству історію польських євреїв та їхній вклад у розвиток Польщі. Головною метою було показати розмаїття та екзотичну красу єврейської культури з усього світу.

Як виявилося з перспективи років, це був надзвичайно вдалий захід, що оживляв пам’ять про євреїв, які проживали на території Республіки Польща і були або вбиті під час Голокосту, або змушені емігрувати в 50–60-ті роки минулого століття. Із невеликої камерної події фестиваль із роками переріс у серйозну імпрезу, претендуючи на звання однієї з найважливіших культурних подій не лише Кракова, але й усієї Польщі.

Нині до столиці Малопольщі прибувають кількадесят тисяч осіб з усіх куточків земної кулі, щоби взяти участь у концертах, музичних заходах, лекціях, майстер-класах та багатьох інших подіях фестивалю. Під час численних зустрічей можна зануритися у творчість єврейських митців, які, мудро і відважно спираючись на світ минулого, ілюструють, що паралельно можуть існувати і традиція, і авангард, історія і сучасність, консерватизм і анархія.

Фінальний концерт Фестивалю єврейської культури проходить на одній із найкрасивіших і найатмосферніших вулиць краківського Казімежа, тобто на Широкій, яка обрисами радше нагадує видовжену площу прямокутної форми. На ній ви побачите старовинні синагоги, палац і древні кам’яниці. В одній із них, під номером 14, народилася Гелена Рубінштейн, королева косметичної галузі й одна з найбагатших жінок свого часу.

Вулиця Широка

Стара синагога

Стилізовані магазинні вивіски та вітрини одним помахом переносять нас у світ цинамонових крамниць і музики зі старих вінілових платівок. Невеликий зелений сквер, розташований на розі вулиці, влаштовано, найімовірніше, на місці одного із найстаріших єврейських кладовищ, де ховали самогубців.

Із цим місцем пов’язана одна притча про рабина, але щоб її послухати, потрібно все ж приїхати до міста Крака. Після війни у скверику встановили пам’ятник у вигляді великого каменя, який вшановує пам’ять 65 тис. польських громадян єврейського походження із Кракова та околиць, яких убили гітлерівці під час Другої світової війни.

Обіч, на бронзовій лавочці, сидить, замислившись, Ян Карський, автор звіту про Голокост, якому надали звання Праведника народів світу. Гріхом було би побувати на фестивалі й не побачити при цьому древніх пам’яток на вулицях Мьодова і Юзефа, площах Вольніца і Нова або не відвідати хоча б на хвильку площу Героїв гетто, яку перед війною називали площею Згоди.

Лавочка Яна Карського

Це на ній міститься один із найбільш незвичних пам’ятників-інсталяцій, який вражає своєю простотою й водночас промовистістю. У 2005 р. у пустому просторі площі з’явилися 33 металевих стільців. Пьотр Левіцький та Казімеж Латак, автори проєкту, таким чином вшанували пам’ять жертв гетто, яких саме звідси вивозили до таборів смерті. У цьому місці ще багато днів валялися залишені людьми валізи, саквояжики, стільці, фотографії та інші уламки їхнього життя, які розносив вітер.

Наостанок краків’яни скерують потомлених екскурсіями гостей до надзвичайно атмосферних, захопливих, часом навіть метафізичних кав’ярень на філіжанку чудової кави, чарчинку пейсахувки чи іншу смакоту. «Alchemia», «Singer», «Mleczarnia» та «Dawno temu na Kazimierzu» чекають із відчиненими дверима.

На вуличках Казімежа

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Ковеля і Луцька організацією ORPEG

Фото: Пьотр Ковалік