Уже четвертий рік поспіль проєкт «Великодні кошики» привносить свято в домівки тих, хто постраждав від війни. Цьогоріч 234 дитини з Волинської, Рівненської та Запорізької областей, чиї батьки служать сьогодні у війську або загинули на війні, зникли безвісти чи були поранені, отримали пакунки із солодощами та символічним «насінням надії».

Вона народилася 12 жовтня 1840 р. у Кракові. Як акторка досягла успіху, про який мріє кожен, хто виходить на сцену театру й постає перед об’єктивом камери. Вона підкорила Америку, проте ніколи не забувала про свою Батьківщину, до якої постійно поверталася протягом усього життя.

Задирання носа – явище таке ж давнє, як і людство, та водночас воно напрочуд стійке до цивілізаційного поступу. Змінюються часи, костюми та технології, але людська потреба показати світові, що я це щось більше і я вам доведу, непохитно триває й донині.

Упродовж років досліджень мені довелося опрацювати кілька сотень кримінальних справ засуджених за політичними статтями. Всі вони мають певні схожі риси, подібний перебіг. Але справа Пьотра-Ромуальда Домбровського мене вразила.

23–26 березня в селі Угли Рівненської області тривали пошуки місця поховання поляків та пов’язаних із ними родинними стосунками українців, які у травні 1943 р. стали жертвами нападу загону УПА на село.

Заглянути за куліси міжвоєнного театрального життя Луцька дозволяє стаття «Останні прем’єри Волинського театру імені Юліуша Словацького» Януша Бабініча, надрукована в № 1 «Землі Волинської» за 1938 р.

«Я зростала з розумінням того, що ми одна сім’я й ми одне одному допомагаємо. Я ціную те, звідки я родом, яке моє коріння, ким я є. І дуже горджуся, що походжу з такої родини. Мабуть, я не була б настільки впевненою в собі, якби не мама, дідусь і бабуся, які завжди мене підтримували», – говорить Тетяна Поліщук.

19 березня минає чергова річниця смерті Юзефа-Ігнація Крашевського, видатного польського письменника, який значну частину свого життя провів на Волині. Пропонуємо вашій увазі статтю археолога, музейника і краєзнавця Яна-Юзефа Фітцке «Пам’ятки Юзефа-Ігнація Крашевського у Волинському музеї», опубліковану в № 5 «Землі Волинської» за 1939 р.

Патріотизм – це поняття важке, як старий, трохи надтріснутий дзвін, який лунає тільки тоді, коли хтось дійсно відважиться його торкнутися. В теорії це любов до Батьківщини, турбота про громаду, готовність до самопожертви. А на практиці все частіше нагадує старанно режисований спектакль, у якому вдавання більше, ніж змісту, більше заяв, ніж учинків, більше пустих слів і жестів.

Що ви зробите, коли в густому, сповненому ароматів смоли ґерлоському лісі раптом натрапите на бетонні стіни? Ви будете шоковані, адже саме тут, на віддалених територіях довоєнної Східної Пруссії, німці збудували місто – Вовче лігво, яке мало стати головною ставкою Адольфа Гітлера.