Відкриваю холодильник, а там… брекфест тайм. Виходжу на прогулянку і чую, як сусідка кричить до собаки: «Кам ін, Люсі, йдемо в хату!» Вмикаю телевізор, а там усенька польська мова намагається відчайдушно пригадати, чим же вона є. І я її абсолютно не звинувачую.

Історія, традиції та культура кожного народу – це також кухня, зокрема страви, які подають на святковий стіл. У Польщі це особливо помітно під час Святвечора, коли на білій скатертині з’являються страви, які, попри ледь помітні вдосконалення або дивні й не завжди продумані зміни, залишаються носіями пам’яті про минулі часи, вірування і навіть те, як мислили наші предки.

«Ми саме готувалися до Великодня. Я ще запитала, чи можна буде йому посилку передати», – ділиться спогадами про Андрія Машлая з Рівного його мама Людмила. Він відповів: «Я прийду, подзвоню тобі, і ти мені надішлеш. Люблю, цілую».

«Ціна Незалежності», – подумала я, коли дивилася на портрети загиблих воїнів, виставлені на майдані Незалежності в Рівному. Я ще не знала, що цю меморіальну інсталяцію її творці саме так і назвали.

Неймовірно, що людство дійшло до етапу польотів у космос, розумних будинків і пристроїв, які, немов велике гумове вухо, вміють підслуховувати наші розмови, щоб потім ні з грушки ні з петрушки запропонувати нам «ідеальний пилосос на знижці». Водночас воно не може приборкати однієї винятково примітивної сили природи – здатності нарікати.

Хто б міг подумати, що Польське радіо з нами вже 100 років! Я можу уявити собі життя без телебачення, але без радіо – аж ніяк. Воно завжди було поруч. Я належу до тих людей, які були пов’язані з Програмою ІІІ Польського радіо, із сатиричною програмою «60 хвилин на годину», що виходила в ефір у 1974–1981 рр., та з «Хіт-парадом Програми ІІІ» Марека Нєдзвєцького, який транслювали в 1982–2020 рр.

На залізничників Леонарда Девальда та Казимира Сечку енкаведисти завели спільну кримінальну справу, оскільки обидва були членами партії ОЗН у Любомлі. Попри те, що справа шита білими нитками, обох чоловіків засудили до восьми років таборів.

Пропонуємо увазі читачів цікаву працю – статтю «Перебування Юзефа Пілсудського в Дубні в 1921 р.», опубліковану в № 3 «Землі Волинської» за 1939 р., авторства місцевого дослідника Мечислава Любіча-Шулмінського. Зберігаємо всі особливості оригіналу, навіть великі літери, щоб не спотворити духу тієї епохи сучасним розумінням історії.

«Позич мені сотню – як бабцю люблю, віддам завтра». Ця на перший погляд невинна фраза і прохання, яке в ньому міститься, в історії людства розпочали більше трагедій, ніж греко-перські війни, невдалі побачення та всі ремонти, разом узяті.

27 листопада в Дубні відбувся українсько-польський краєзнавчий захід «Українська колиска польського аса», присвячений 110-річчю від дня народження легендарного льотчика Станіслава Скальського.