Емануель Малинський (1873–1938) уособлював дух епохи, коли небо перестало бути межею і стало символом нових звершень. Його амбіції та мужність викликали захоплення і на Волині, і далеко за її межами, хоча ціна за це часто була високою. Малинський, заможний чоловік і щедрий меценат технічного прогресу, інвестував свої кошти та час у розвиток авіації, зробивши значний внесок у її становлення на початку ХХ ст.

Чудово пам’ятаю свою першу поїздку за західний кордон. Це сталося невдовзі після пам’ятного 1989 р. Я була юною студенткою і так втілювала свою велику мрію, живцем узяту із соцреалістичної батьківщини, – подорож до Парижа, столиці всяких ах і ох.

Наприкінці 2014 р. Тетяна Самсонюк із Рівного запропонувала нашій редакції цикл публікацій про поляків, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр.

Цього вересня розпочався вісімнадцятий рік співпраці Куркового стрілецького братства з Тухолі з Козацьким стрілецьким братством у Луцьку. Можна сказати, що наша співпраця досягла повноліття. Її відразу підтримали тодішній ординарій Луцької дієцезії Римо-католицької церкви, єпископ Маркіян Трофим’як, канцлер, отець Ян Бурас, Генеральний консул РП у Луцьку Томаш Янік і владика Михаїл, ієрарх Української православної церкви Київського патріархату в Луцьку.

Розстріл свекра як «ворога народу», виселення в Казахстан, боротьба за костел і трагедія сучасної війни – історію своєї родини «Волинському монітору» сьогодні розповідають Валентина Лукомська та її донька Людмила Машлай, парафіянки костелу Святих Апостолів Петра і Павла в Рівному та членкині Товариства польської культури імені Владислава Реймонта.

Героя цього нарису, вчителя в містечку Торчин біля Луцька, репресували за те, що він був керівником гмінного осередку партії ОЗН.

Є такі містечка, які притягують до себе, мов магніт. Ти завжди повертаєшся до них із приємним відчуттям і тремтінням серця, як до рідного дому з давніх наївних дитячих літ, де були твій сад, таємниче горище, найсмачніші яблука та груші в сусідів.

При нагоді великих національних свят, круглих річниць, виняткових днів, позначених у календарі червоним кольором, чути серйозні питання, поставлені найчастіше, невідомо чому, сумним голосом. Питання фундаментальні, які стосуються того, чим є свобода та патріотизм і що може зробити сучасна людина, яка живе у вільному демократичному світі, аби могти гордо називати себе патріотом.

«Вічне спочивання», «Радуйся, Маріє» чи будь-яка інша молитва, промовлена в зосередженні впівголоса над могилою за вічний мир для душі, звучить у цих місцях абсолютно інакше. Цвинтарна тиша не холодна і не проймає до нутра кісток страхом перед незвіданим вічним життям. Вона є радше містичним переживанням, яке супроводжує теплий шелест опалого листя або шум вітру в кронах старих дерев.

Емануель Малинський залишив по собі заповіт, який є не лише актом останньої волі, але й свідченням його великого серця. Складений 7 жовтня 1937 р. у Познані нотаріусом Стефаном Пехоцьким, цей документ відображає його практичний, сповнений ентузіазму характер.