Пропонуємо увазі читачів публікацію «Про консервацію замку Любарта в Луцьку», яка вийшла в № 2 «Землі Волинської» за 1938 р.

Нотатки Яна Сушинського «Про консервацію замку Любарта в Луцьку» присвячені загрозам для замку в міжвоєнні часи ХХ ст., коли на його території містилися, зокрема, пожежна частина і школа.

У наші дні замок працює, так би мовити, за призначенням: його відвідують екскурсії, на подвір’ї проводять фестивалі та концерти, а в приміщеннях твердині містяться різноманітні музеї та виставки. Луцький замок вважається одним із найкраще збережених в Україні замків, не в останню чергу завдяки зусиллям численних ентузіастів та любителів старовини.

Пропонуємо ознайомитися з ініціативами небайдужих лучан, які майже 100 років тому старалися врятувати для майбутніх поколінь цю справжню перлину Луцька.

Текст публікації наводимо без скорочень.

***

Із 1922 р. і донині колишнє Товариство опіки над пам’ятками минулого, згодом перетворене на Волинське товариство краєзнавства й опіки над пам’ятками минулого, яке тепер існує під назвою Польське краєзнавче товариство, відділ у Луцьку, постійно порушувало й порушує питання консервації замку Любарта, впорядкування і його зовнішнього оточення, і інтер’єру.

Замок князя Любарта відомий на сторінках історії Польщі; багато древніх і величних історичних епізодів пов’язані з луцькою твердинею. Пригадаймо хоча б з’їзд монархів у 1429 р., який відбувся в Луцьку з польським королем Владиславом Ягайлом на чолі. З XIV ст. до 1794 р. замок Любарта був садибою володарів Волині: литовських князів, а потім волинських маршалків і воєвод.

Охорона кожної пам’ятки бажана й необхідна з багатьох причин, а для підтримки традицій народу просто обов’язкова. Адже древні костели, руїни старих замків, будівлі колишніх монастирів, кургани, так щедро розсіяні на східних землях, промовляють до нас, нашіптують нам чудесну, прекрасну, величну історію про Креси.

І вони дійсно мають про що розповісти, є що послухати і над чим задуматися. Пам’ятки – це натхнення для поетів, науковий матеріал не для одного дослідника. Довкола пам’яток постає не тільки письмова історія, але й гарні легенди, які переказують із покоління в покоління. Дивлячись на руїни старовинних замків, цілі шереги молоді постійно усвідомлюють і вчаться померклих старовинних діянь і таким чином поглиблюють свої знання про Батьківщину і про поєднану з нею волинську землю. Тому опіка над пам’ятками всіх зацікавлених у цьому державних, самоврядних і суспільних суб’єктів повинна бути не тільки якнайсердечніша, а й передусім ефективна. Пам’ятки потрібно любити і старатися за будь-яку ціну зберегти їх для потомків.

Подвір’я замку Любарта. Фото 1934 р. Public domain

Справу замку Любарта вже розглядали на засіданні міської ради Луцька в 1928 р. Тоді Волинське товариство краєзнавства й опіки над пам’ятками минулого висунуло конкретні висновки, які варто пригадати:

1. Пожежну охорону, яка зараз міститься в замку Любарта – з одного боку як чинник, що спотворює вигляд замку будкою і пожежною сигналізацією, встановленою на одній із веж, стайнями, майстернями і складами сіна, з другого боку як чинник, що впливає на руйнування стін і веж постійними струсами при в’їзді і виїзді команди, – варто негайно із замку усунути.

2. У найближчий час перенести до іншого місця загальноосвітню школу, яка зараз міститься в так званому шляхетському будинку на території замку.

3. Усі пізніші добудови на замковому подвір’ї, як-от загорожі, стайні, майстерні, прибудови тощо, потрібно усунути.

4. У домі, де зараз проживає комендант пожежної охорони, має бути музей.

5. Після видалення з замку загальноосвітньої школи у шляхетському будинку можна буде розширити Волинський музей, а також влаштувати бібліотеку наукових праць і зал для наукової роботи.

6. Провести необхідні консерваторські роботи для захисту від подальшого руйнування замкових веж, а також стін. Уберегти схили замкового пагорба від руйнувань.

Луцький відділ Польського краєзнавчого товариства цього року знову порушив це питання, призначивши технічну комісію, до якої увійшли фахівці, з метою визначити необхідні роботи при консервації замку, а також подати мінімальну суму, потрібну для проведення таких робіт. Наступним етапом робіт має стати створення краєзнавчим товариством спеціального комітету охорони замку Любарта, який має в якнайкоротший термін зібрати необхідні кошти та скласти план консерваторських робіт.

Пам’ятаймо, що замок Любарта становить одну з найголовніших і найцікавіших атракцій під час відвідання Луцька і групами туристів, і окремими особами з краю чи з-за кордону. Він є здобутком не лише нас, жителів Волині. Як приклад дозволю собі навести наступний факт. Кілька років тому Луцьк відвідав професор Монреальського університету, доктор В. Колдуел, член Лондонського географічного товариства. Відвідуючи замок, заглиблюючись у його минувшину, він сказав, що якби таку пам’ятку мала Америка, то вона тримала б її під ковпаком.

Ми, звісно, не хочемо так далеко заходити, та й не володіємо відповідними для цього коштами. Проте маймо надію, що за підтримки уповноважених суб’єктів, а особливо в цьому випадку міської ради Луцька, замок Любарта ще цього року буде приведено до належного ладу, а консервація стін врятує його від руйнації.

Луцький замок. 2025 р. Фото: Ольга Шершень

Опрацював і переклав Анатолій Оліх

На головному фото: Центральний вхід до замку Любарта. Листівка 1918 р. Public domain

***

Інші статті з циклу «Земля Волинська» можна прочитати тут.