На воловій шкурі не описати, скільки вже разів усіма можливими способами обговорювали тематику відпусток. Тобто все те, що ми пов’язуємо із приємним часом відпочинку. Добре було б, якби цей нічим не обмежений потік думок і слів був викликаний тільки й виключно чудовими спогадами. На жаль, така мрія видається лише неосяжною в реальності метою, до якої прагнуть усі смертні, спрагнені захопливих спогадів із відпустки.
Як бумеранг повертаються епізоди, які в час, здавалося б, необмеженої безтурботності додають ложку дьогтю до тієї знаменитої діжки меду. Багатократне та щорічне повторювання одних і тих самих зауважень, прохань, заклинань і повчань тим представникам населення, які з надзвичайним завзяттям доводять до шевської пасії співвідпочивальників, мені нагадує кидання гороху об стіну.
Але, оскільки надія помирає останньою, спробуймо вчергове нагадати головні гріхи, які зазвичай скоюють у всіх куточках, де тільки ступить спрагла відпочинку людська нога. Насправді на цей рік це буде трохи як гірчиця після обіду, але на майбутній – просто знахідка. Може, так щасливо складеться, що хоч один такий грішок не буде вчинено. А це вже буде чималим успіхом.
Отож, шановні пані та панове, якщо тільки це можливо, відповідально та уважно дивіться за своїми малолітніми дітьми. Справді, повірте мені на слово, не кожен дорослий мріє про те, щоб у ресторані готелю слухати верески капризної дітвори та брати участь у «захопливій» грі, яка полягає в тому, що ти – рушник, у який діти, що гасають без стриму і будь-якої уваги з боку батьків, витирають на бігу заквацяні чим попало долоні.
Музика пом’якшує манери. Це безперечно, але не тоді, коли відпочиваючи на пляжі, ми раптом змушені прослухати цілий концерт часто-густо низького польоту, що лунає з підкручених на повну потужність динаміків. Превелебний пан, якому належить ця звукотехніка, у своєму непростому житті ніколи не чув про навушники, а оскільки він любить музику понад усе, то вирішив порадувати нею геть усіх без винятку.
Абсолютними чемпіонами світу є подорожні, які їдуть у заслужену відпустку з набурмосеними, похмурими обличчями. Неважливо, чи то автобус, потяг або літак, – як же часто на тих обличчях, які прямують назустріч радісній пригоді, замість задоволеної та доброзичливої усмішки ми спостерігаємо тільки й виключно насуплену міну.
Це виглядає так, ніби ці люди їдуть не на відпочинок, а на покарання. При цьому всьому світові вони дають зрозуміти, що ви маєте справу з неймовірно освіченою та страшенно багатою величністю і що ні про яку ввічливість чи приязні жести навіть мови не може бути. Отож, можливо, щоб наступна відпустка для багатьох була тільки й виключно смугою радості, спробуймо взяти із собою приємну усмішку, доброзичливість і трішки більше фантазії.
Бо ж ми зовсім не одні на цьому пляжі, в ресторані чи літаку.
Не описати на воловій шкурі (na wołowej skórze by nie spisał), тобто чогось настільки багато, що все перерахувати неможливо.
Щось повертається як бумеранг (coś wraca jak bumerang) – тема, яка весь час залишається актуальною, безперервно повертається.
Гірчиця після обіду (musztarda po obiedzie) – однозначно запізно.
Кидати горохом об стіну (rzucać grochem o ścianę), тобто робити щось, що не має сенсу, безрезультатно.
Концерт низького польоту (koncert niskiego lotu), тобто слабенький, посередній.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
