Не будемо довго роздумувати й почнемо нашу мандрівку «Землею Волинською» з першої статті першого номера місячника, який вийшов друком у січні 1938 р.

Про це видання на краєзнавчу тематику ми писали раніше тут.

Розповідає ця стаття, як говорить її назва – «Десятиліття краєзнавчо-туристичного руху на Волині», про історію заснування і розвитку туризму та краєзнавства у Волинському воєводстві. Вона невелика, проте дуже інформативна.

Стаття в № 1 «Землі Волинської» авторства Гумінського

Варто сказати кілька слів про її автора, сподвижника волинського краєзнавства Тадеуша Гумінського. Він народився в 1906 р. у селі Скшешеви в Мазовецькому воєводстві, молоді роки провів у Ловічі, де закінчив гімназію. Далі вивчав юриспруденцію у Варшаві, а після закінчення навчання в 1935 р. переїхав до Луцька, де працював референдарем у Волинському воєводському управлінні.

Гумінський брав активну участь у громадському житті Луцька – діяв у харцерстві, входив до Волинського товариства друзів наук. Його справжньою пристрастю було краєзнавство: правник був заступником голови Польського краєзнавчого товариства й одним із редакторів щомісячного видання «Земля Волинська».

Під час Другої світової війни Тадеуш Гумінський перебрався на Замойщину, був солдатом Армії Крайової. У 1944 р. потрапив до в’язниці, де під час сталінських репресій отримав смертний вирок. Невдовзі вирок замінили на довгострокове ув’язнення, але в 1950 р. після амністії Тадеуш Гумінський вийшов на волю. До 1959 р. проживав у Вроцлаві, а з 1959 р. і до смерті в 2003 р. – у Легніці.

Де не мешкав би Гумінський, він, окрім професійних обов’язків, займався справою свого життя – краєзнавством. У Вроцлаві був одним із засновників Товариства любителів Вроцлава, у Легніці теж став одним із найактивніших громадських діячів. Заснував у місті Музей міді та відділ Товариства друзів наук, написав монографію і кілька путівників по Легніці, видавав місцевий науковий річник «Легніцькі ескізи». В 1989 р. Гумінського вшанували званням Почесного громадянина Легніци, а у 2005 р. його іменем назвали одну з вулиць міста. Торік у Легніці вийшла книга «Тадеуш Гумінський. Життя – Діяльність – Пам’ять».

Тадеуш Гумінський, знімок із сайта legnica.eu

«Волинь, яка в багатьох аспектах відставала відносно решти польських земель, і в галузі краєзнавчо-туристичного руху пізно взялася надолужувати занедбання з часів неволі. На території воєводства не було жодних туристичних засобів. Не існувало традицій краєзнавчого руху. Не було також жодного організаційного осередку, який об’єднав би громадських активістів у цій галузі та полегшив їхню нелегку працю», – так невтішно описує дослідник початки краєзнавчої справи у Волинському воєводстві в 1920-х рр.

Відправною точкою для краєзнавчо-туристичного руху на Волині стало заснування в жовтні 1927 р. Волинського товариства краєзнавства та опіки над пам’ятками минулого. Ініціатором його створення був інженер Францішек Ксєнжопольський, очільник Дирекції державних робіт у Луцьку.

«Товариство за відносно короткий період охопило своєю діяльністю територію цілого воєводства, об’єднавши понад 500 членів у дев’яти відділеннях», – пише автор.

Розуміючи багатостороннє значення туристичного руху для Волині, керівництво товариства розвинуло активну рекламну діяльність. Одним із напрямків була участь у виставках, зокрема в Загальній національній виставці в 1929 р. та Міжнародній комунікаційно-туристичній виставці в Познані в 1930 р. На останній провели спеціальний «День Волині», який завершили походом вулицями міста.

Окрім того, товариство влаштовувало численні лекції, виставки та екскурсії. Найактивнішим було Луцьке відділення, яким керував засновник Францішек Ксєнжопольський.

Волинське товариство краєзнавства та опіки над пам’ятками займалося теж видавничою справою, зокрема друкуванням листівок із краєвидами. У 1929 р. товариство видало «Ілюстрований путівник по Волині» авторства Мечислава Орловича. Це ретельно опрацьоване видання стало своєрідною енциклопедією знань про волинський край для кількох поколінь мандрівників.

«Ілюстрований путівник по Волині» Мечислава Орловича

Значні успіхи мало товариство у сфері охорони пам’яток. Наприклад, воно взяло під свій захист замок у Луцьку, костели в Чарторийську та Яловичах.

«Завдяки усильним старанням товариства 16 червня 1929 р. в Луцьку був відкритий Волинський музей. Упродовж перших трьох із половиною років існування в ньому зібрали близько 4500 експонатів. Цей найсерйозніший музейний осередок на Волині потім передали Товариству друзів наук», – так пише Тадеуш Гумніцький про заснування Волинського музею, 95-ту річницю відкриття якого недавно відзначали в Луцьку. Другим створеним товариством музеєм у Волинському воєводстві став музей у Дубні.

1 липня 1933 р. Волинське товариство краєзнавства та опіки над пам’ятками влилося у шереги Польського краєзнавчого товариства (ПКТ). Відбулися зміни і в керівництві організації: інженер Францішек Ксєнжопольський виїхав із Волині, а головою Волинського округу ПКТ став інженер Вацлав Годзялковський, очільник Комунікаційно-будівельного відділу воєводського управління (у цей відділ перетворили колишню Дирекцію державних робіт).

Попри кризу 1930-х рр., товариство видало накладом у 10 тис. екземплярів рекламну брошуру про Волинь, написану Юзефом-Едвардом Дуткевичем, серію листівок за знімками Яна Булгака, щорічно брало участь у Волинських торгах у Рівному. В 1937 р. товариство відкрило нові відділення у Володимирі та Дубні.

До величезних здобутків 1936–1937 рр. варто віднести відкриття у співпраці з рефератом туризму Управління Волинського воєводства 29 (!) сезонних туристичних притулків на волинських річках. Порівнюючи тодішній рівень розвитку водного туризму на Волині із сучасним, бачимо, що це порівняння явно не на користь нашого часу.

«Дотеперішній доробок дає нам наснагу на майбутнє. Попри його значний об’єм, роботи на ниві волинського краєзнавства та туризму ще достатньо, і вистачить її багатьом», – резюмує Тадеуш Гумінський.

У продовженні ми прослідкуємо за публікаціями «Землі Волинської», які дозволять побачити, чого досягнуло ПТК за наступних два роки.

(Далі буде).

Анатолій Оліх