П’єсу Станіслава Виспянського «Весілля» повинна знати кожна освічена людина в Польщі. Чи знає, це вже інша пара калош, але, однозначно, вона належить до канону найвидатніших польських творів.

Багато цитат із «Весілля» увійшли в повсякденний вжиток і часом навіть ті, хто їх виголошує, не знають, звідки вони почерпнули ці афоризми. Одне з таких відоміших і часто вживаних у публічному просторі формулювань звучить так: «Хай на всьому світі війни, аби в Польщі в нас затишно, аби в нас у селі спокійно».

Дещо парафразуючи цю цитату, можна було би сказати, що багато сучасних політиків заможних західних країн саме так, за виключенням посилання на польське село, думають про свої держави. Класичний приклад бачити не далі кінчика власного носа. Ну то й що, що в Україні гинуть у регулярній війні люди? Що з того, що фронт просувається все далі на захід української землі, яка щодня спливає кров’ю?

Це все відбувається дуже далеко від східних кордонів Євросоюзу, не згадуючи вже про Сполучені Штати. Народні обранці засідають, мізкують, розмірковують, що їм більш вигідно та чи треба вже або за хвильку, а, може, трохи пізніше (чи не запізно?) надіслати військову допомогу українцям.

А там солдати помирають на полі бою, часто страждаючи впродовж довгих годин. Їхні побратими не можуть їм допомогти, бо дрони армії путіна, воєнного злочинця, безперервно літають – їх немає чим збивати. Вони можуть лише безсило спостерігати, як товариші помирають у муках і самотності.

У цей самий час у затишку безпечних кабінетів політики так званого Заходу проводять наради й думають, а там, в окопному болоті, кожна хвилина на вагу золота. Може ввести в остовпіння дитяча наївність усіх тих, хто вважає, що ця війна в найгіршому випадку закінчиться на східному кордоні Польщі. Адже нам нічого не загрожує.

Проте урок історії потрібно вивчити та засвоїти ретельно, з належною увагою та розумінням. Правитель «великої» Угорщини, яку можна накрити носовичком, Орбан і всі, хто з ним ревно співпрацює, мали, мабуть, із цього предмету оцінку «незадовільно» або історична пам’ять підводить їх по всій лінії. А, може, їхні дії умисні? Боюся навіть про це подумати.

Уже не жаль, а тривога охоплює людину, яка чує з уст Орбана, що Україна – це не суверенна держава. За хвилину ми можемо почути це саме про держави Балтії. І вже зовсім з інших уст. Усі знаємо, чиїх. А потім? А потім уже буде з гірки – треба буде захищати інтереси певної національної меншини, з’являться всім відомі «зелені чоловічки»… А потім? А потім може вже взагалі нічого не бути…

Мені хотілося би вірити, що бездумність, цинізм чи навіть дурість деяких політиків і їхніх виборців – це тільки короткотривала та скороминуща випадковість.

Бачити далі/не далі кінчика власного носа (widzieć dalej/nie dalej niż czubek własnego nosa), тобто конкретну проблему чи питання людина бачить ширше й повніше або дивиться дуже обмежено, короткозоро, думаючи лише про себе.

Інша пара калош (inna para kaloszy) – абсолютно окреме питання, проблема, інша тема для роздумів.

Кожна хвилина на вагу золота (każda minuta na wagę złota), тобто дуже цінна.

Накрити щось носовичком (nakryć/przykryć coś chustką do nosa) означає, що те, про що йдеться, дуже дрібне й мало що значить.

По всій лінії (na całej linii) – цілком, повністю. Відповідник українською – по повній програмі.

Щось буде з гірки (coś będzie z górki), тобто легше, простіше, відбуватиметься за стандартною схемою.

Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG