Він уміло зіграв кожну роль, яку поставило перед ним професійне життя: Анджея Кеніга з фільму «Закон і кулак», Густава-Конрада у «Дзядах», короля Владислава Ягайла та Кордіана. Був чудовим актором і людиною, завдяки кожній своїй ролі доносив універсальні істини про людину та світ.
Густав Голоубек дебютував у 1947 р. роллю Харіса у спектаклі Стефана Флюковського «Одіссей у феаків» під керівництвом режисера Юзефа Карбовського у Старому театрі в Кракові.
У 1949 р. почав працювати в Сілезькому театрі в Катовіце. Установою керував Владислав Возьнік, якому Голоубек був вдячний за те, що той зробив із нього справжнього актора та навчив шанувати слово, яке лунає на театральній сцені та знімальному майданчику. У Катовіце актор залишався до 1956 р., доки врешті через хворобу легень був змушений покинути Верхню Сілезію й перебратися до Варшави. Тут він грав у Польському театрі, Драматичному театрі, Національному театрі та театрі «Ateneum».
Сілезький театр у Катовіце. Автор: Lestat (Jan Mehlich), CC-BY-SA 3.0
У Національному театрі Голоубек почав співпрацювати з Казімежом Деймеком. Їхнє співробітництво подарувало актору багато чудових ролей, зокрема славнозвісну роль Густава-Конрада у «Дзядах» Адама Міцкевича в 1968 р. Як пам’ятаємо, спектакль зняли з показу після того, як влада заявила, що він антиросійський, антирадянський і пропагує релігійні цінності.
Після 1969 р. Густав Голоубек знову повернувся до Драматичного театру, в якому впродовж довгих років грав різних персонажів у багатьох спектаклях і керував цим театром на дуже високому рівні аж до 1983 р. Після цього він знову співпрацював із Казімежом Деймеком у Польському театрі й виконував різні ролі в театрі «Ateneum».
Також Голоубек зіграв багато чудових ролей у Театрі телебачення, був режисером спектаклів, зокрема «Гамлета» Вільяма Шекспіра і «Кордіана» Юліуша Словацького.
Цей незабутній актор зіграв у фільмах найкращих польських режисерів. Він був алкоголіком Кубою у стрічці «Петля» і доктором Готардом у «Санаторії під клепсидрою» (режисер Войцех Гас), знятих за прозовими творами Бруно Шульца, уродженця Дрогобича.
Голоубек зіграв дона Педро Веласкеса в екранізації роману Яна Потоцького «Рукопис, знайдений у Сарагосі». Багато років актор товаришував із письменником Тадеушем Конвіцьким. Знявся у фільмах, над якими Конвіцький працював як режисер: був Господарем у стрічці «Сальто», Максом у «Як далеко звідсіля, як близько» і Поетом у «Лаві».
Портрет Густава Голоубека, CC BY-SA 4.0
Критики підкреслювали цікавий факт: коли дивишся на Голоубека в різних образах і костюмах, складається враження, що він говорить про актуальні проблеми, які стосуються сьогодення. Він мав дар: у кожній ролі грав самого себе і, говорячи словами конкретного спектаклю чи фільму, звертався до глядача ніби від власного імені, заставляючи того задумуватися.
У нього було чудове почуття гумору. Про актора ходило багато бувальщин і анекдотів. Найвідомішою билицею є розповідь про те, як Ян Гімільсбах, відомий непрофесійний актор, який любив залити за комір, увійшов до популярної варшавської кав’ярні «SPATIF» і вигукнув: «Інтелігенція вимітається звідси!» Голоубек, який сидів за одним зі столиків, оглянув залу і сказав: «Не знаю, як ви, але я вимітаюся».
Актор належав до старої інтелігенції із сильними патріотичними коренями, любов’ю до цінностей, пошани до слова, був прикладом справжнього польського джентльмена.
Густав Голоубек – автор двох книг, із якими варто ознайомитися: «Театр – це світ» і «Спогади з непам’яті». Зофія Туровська написала про нього захопливу біографію «Густав. Розповідь про Голоубека».
Багато років Голоубек конкурував за звання найкращого актора з Тадеушем Ломніцьким, про якого ми писали в одній із попередніх статей.
Відомий епізод, коли Ярослав Абрамов-Неверлі запитав Ломніцького, чи не заспівав би він у фільмі «Любов з хіт-параду» пісню «Очкарики» Агнєшки Осецької. Той відповів: так, бо хоче це зробити на зло Голоубекові, який точно розхвалиться, що такий багатогранний, адже також вміє добре співати.
У проведеному в 1998 р. опитуванні тижневика «Політика», в якому читачі мали обрати найкращих в історії польського кіно акторів та актрис, Голоубек посів друге місце. Найбільше голосів здобув усе-таки Тадеуш Ломніцький.
Густав Голоубек був актором, режисером, університетським викладачем, директором театрів, головою Товариства польських артистів театру і кіно, сенатором у 1989–1991 рр., чоловіком трьох дружин, але передусім він був чарівником театральної сцени та майстром польської мови.
Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG
На головному фото: Пам’ятник «Лавочка Густава Голоубека» на Алеї зірок у Мєндзиздроях. Public domain
