Едвард Хлєбік, учитель із Нивецька: продовження історії
Статті

«Із великим зацікавленням я прочитала статтю під назвою «Повернуті із забуття: Едвард Хлєбік». Я – Зофія Чілверз, у дівоцтві Хлєбік. Едвард Хлєбік був моїм дідусем», – так починається лист до редакції «Волинського монітора», завдяки якому ми дізналися про подальшу долю ще одного героя рубрики «Повернуті із забуття».

У 2018 р. Тетяна Самсонюк із Рівного розповіла на сторінках «Волинського монітора» про долю Едварда Хлєбіка – польського осадника і вчителя з Нивецька Сарненського повіту (сьогодні Сарненський район Рівненської області, до реформи 2020 р. – Дубровицький район). Свій нарис вона написала, спираючись на матеріали кримінальної справи НКВС, яка зараз зберігається в Державному архіві Рівненської області.

Згідно з матеріалами справи, Едвард Хлєбік народився 11 березня 1896 р. у місті Стонава (нині Чехія). Цей факт підтвердила Зофія Чілверз, його внучка.

У мейлі до редакції вона уточнила деякі дані про родину Едварда Хлєбіка, оскільки архівні документи з Рівного містили неточності. Вона повідомила, що його батьком був Ян, шахтар з Альбрехтіце (сьогодні Чехія). Матір Едварда – Вероніка Станічкова. У Яна і Вероніки було десятеро дітей (у справі НКВС вказано імена дев’ятьох): Францішек 1888 р. н., Барбара 1891 р. н., Зофія 1894 р. н., Юзеф 1895 р. н., Едвард 1896 р. н., Анна 1898 р. н., Алоїз 1900 р. н., Роман 1902 р. н., Емілія 1907 р. н. і Генрика 1908 р. н.

Якщо йдеться про відомості щодо служби у війську, то Зофія Чілверз підтвердила їх відповідність. Її дідусь воював на фронтах Великої війни та польсько-більшовицької війни 1920 р. Тоді він був офіцером батареї у званні підпоручика в 7-му полку польової артилерії Війська Польського.

16 травня 1923 р. герой цього тексту одружився у Стонаві з Яніною Гемрот (а не Анною, як зазначено в документах НКВС). Вони виховували двох дітей: Анну-Ванду (1924 р. н.) і Мар’яна-Владислава (1926 р. н.). Мар’ян – батько пані Зофії. У матеріалах кримінальної справи вказано чомусь лише другі імена дітей.

Із тексту Тетяни Самсонюк довідуємося, що Едвард Хлєбік як військовий осадник отримав від польської держави землю в Нивецьку. Він вів господарство, стан якого детально описав у документах співробітник НКВС, та працював шкільним учителем.

Із доповнень, надісланих онукою героя цієї публікації, дізнаємося, що Едвард Хлєбік був не лише вчителем, але й засновником та директором школи для місцевих дітей: і польських осадників, і українських селян. Пані Зофія написала, що її дідусь отримав свідоцтво вчителя в 1922 р. Вона додала фотографію, на якій зображені директор школи Едвард Хлєбік та вчителька Яніна Калиновська з учнями.

Учні загальної школи в Нивецьку з директором Едвардом Хлєбіком і вчителькою Яніною Калиновською

Зофія Чілверз нагадала нам про те, що на сайті kresyfamily.com опубліковано спогади Мар’яна-Владислава Хлєбіка, сина Едварда, про ті часи. З них ми можемо довідатися про те, як осадники справлялися з обробкою отриманої землі, які взаємини підтримували з місцевими жителями, як розбудовували спільноту. Мар’ян Хлєбік описав теж процес будівництва школи, її розвиток та досягнення учнів. І ще долучив документи, які підтверджують призначення Едварда Хлєбіка вчителем школи в Нивецьку, а згодом її директором, та акт на право власності на земельну ділянку.

На сайті btx.home.pl опубліковано спогади Альбіна Пєхоти про його вчительську діяльність на Волині. Він розповів про те, як Едвард Хлєбік допомагав йому заснувати й розширити школу в Працюках – селі, розташованому по сусідству з Нивецьком. Альбін Пєхота пригадав про повагу, якою Едварда Хлєбіка обдаровували місцеві мешканці.

Тетяна Самсонюк у своїй статті написала, що НКВС арештував Едварда Хлєбіка 24 грудня 1939 р. Зофія Чілверз уточнила, що його затримали, коли він ішов із сином на опівнічну різдвяну месу.

Через місяць Едварда Хлєбіка випустили з в’язниці. Згідно з документами НКВС, його звільнили, оскільки «антирадянська діяльність не була доведена».

«10 лютого 1940 р. усю сім’ю – Едварда, Яніну, Ванду та Мар’яна – депортували до табору в Котласі Архангельської області, де вони перебували до амністії в липні 1941 р., коли їх звільнили. Тоді родина вирушила до Персії, щоб приєднатися до 2-го польського корпусу під командуванням генерала Андерса», – повідомила Зофія Чілверз.

Родина Хлєбіків, близько 1913 р. Едвард Хлєбік стоїть другий зліва

Вона додала: «Після війни, не маючи можливості повернутися до Польщі, сім’я емігрувала до Англії й оселилася в Блекберні, де Едвард, незважаючи на своє педагогічне минуле, влаштувався на роботу на автомобільний завод. Однак він скористався своїм досвідом, заснувавши в Блекберні суботню школу для сімей польських емігрантів, яка існує до сьогодні. Едвард Хлєбік став її першим директором. Варто зазначити, що його діти тоді були вже дорослими, а внуків у нього ще не було, тобто він робив це виключно заради польської спільноти. Пізніше він жив зі своєю донькою Вандою в Апмінстері. Помер 16 січня 1987 р. у 90-річному віці».

Раніше завдяки родичам героїв рубрики «Повернуті із забуття» редакції вдалося встановити подальші долі, наприклад, Яна Буліка, Антона Мацєєвського, Станіслава Пахольчика, Ольгерда Вірпши, Тадеуша Леховича та їхніх родин.

Наталя Денисюк

Фото надала Зофія Чілверз

Схожі публікації
Репресовані волинські поляки: Поліціянт Антоній Вітчак
Події
Для совєтського «правосуддя» приводом для ув’язнення могла стати звичайна професійна діяльність. Антонія Вітчака засудили до восьми років таборів за те, що він був поліціянтом.
16 березня 2026
Репресовані волинські поляки: Єжи Урбанський із Хотячева
Події
Єжи Урбанського затримали 23 січня 1940 р. на ділянці Володимир-Волинського прикордонного загону при спробі нелегально перетнути кордон між зонами німецької та радянської окупацій.
05 березня 2026
Репресовані волинські поляки: Актор із Варшави Вєслав Баторський
Статті
Якщо в більшості справ арештованих поляків слідчі НКВД фабрикували звинувачення, то в справі Вєслава Баторського взагалі довгий час обходилися без нього. У правовій державі уявити таке неможливо, але в СССР закони, якщо виникала така потреба, не мали найвищої юридичної сили.
16 лютого 2026
Репресовані волинські поляки: Полонені Мельхіор Бала і Станіслав Фійол
Статті
Мельхіора Балу і Станіслава Фійола червоноармійці затримали при спробі перетнути совєтсько-німецький кордон. Так після концтабору для військовополонених вони потрапили в совєтську тюрму.
03 лютого 2026
Репресовані волинські поляки: Працівник луцького банку Максиміліан Корицінський
Статті
Працівника луцького банку Максиміліана Корицінського НКВД звинуватив в участі в антисовєтській підпільній організації. Він, вибудувавши власну лінію захисту, витримав майже півторарічне слідство й добився порівняно м’якого вироку – «всього» п’ять років заслання.
20 січня 2026
Репресовані волинські поляки: Залізничник із Ковеля Міхал-Мар’ян Скула
Статті
Ковельського залізничника Міхала-Мар’яна Скулу енкаведисти намагалися звинуватити в роботі на польську розвідку. Хоч цього довести не вдалося, герою нашого нарису винесли вирок – вісім років таборів.
06 січня 2026
Репресовані волинські поляки: Залізничники з Любомля Леонард Девальд і Казимир Сечка
Статті
На залізничників Леонарда Девальда та Казимира Сечку енкаведисти завели спільну кримінальну справу, оскільки обидва були членами партії ОЗН у Любомлі. Попри те, що справа шита білими нитками, обох чоловіків засудили до восьми років таборів.
10 грудня 2025
«Ця книга – про рівнян». Видання про польське підпілля представили в Рівному
Статті
У Центрі цифрової історії в Рівному відбулася презентація книжки кандидатки історичних наук Тетяни Самсонюк «Союз збройної боротьби – 1 у Рівному. 1939–1941», яка представляє біографічні нариси діячів польського підпілля в місті за перших совєтів.
29 листопада 2025
Репресовані волинські поляки: Пьотр Маліновський, директор школи в Тростянці
Статті
Пьотра Маліновського, директора сільськогосподарської школи з Тростянця біля Луцька, засудили до восьми років таборів, висунувши проти нього стандартне звинувачення в контрреволюційній діяльності.
25 листопада 2025