«Із великим зацікавленням я прочитала статтю під назвою «Повернуті із забуття: Едвард Хлєбік». Я – Зофія Чілверз, у дівоцтві Хлєбік. Едвард Хлєбік був моїм дідусем», – так починається лист до редакції «Волинського монітора», завдяки якому ми дізналися про подальшу долю ще одного героя рубрики «Повернуті із забуття».

У 2018 р. Тетяна Самсонюк із Рівного розповіла на сторінках «Волинського монітора» про долю Едварда Хлєбіка – польського осадника і вчителя з Нивецька Сарненського повіту (сьогодні Сарненський район Рівненської області, до реформи 2020 р. – Дубровицький район). Свій нарис вона написала, спираючись на матеріали кримінальної справи НКВС, яка зараз зберігається в Державному архіві Рівненської області.

Згідно з матеріалами справи, Едвард Хлєбік народився 11 березня 1896 р. у місті Стонава (нині Чехія). Цей факт підтвердила Зофія Чілверз, його внучка.

У мейлі до редакції вона уточнила деякі дані про родину Едварда Хлєбіка, оскільки архівні документи з Рівного містили неточності. Вона повідомила, що його батьком був Ян, шахтар з Альбрехтіце (сьогодні Чехія). Матір Едварда – Вероніка Станічкова. У Яна і Вероніки було десятеро дітей (у справі НКВС вказано імена дев’ятьох): Францішек 1888 р. н., Барбара 1891 р. н., Зофія 1894 р. н., Юзеф 1895 р. н., Едвард 1896 р. н., Анна 1898 р. н., Алоїз 1900 р. н., Роман 1902 р. н., Емілія 1907 р. н. і Генрика 1908 р. н.

Якщо йдеться про відомості щодо служби у війську, то Зофія Чілверз підтвердила їх відповідність. Її дідусь воював на фронтах Великої війни та польсько-більшовицької війни 1920 р. Тоді він був офіцером батареї у званні підпоручика в 7-му полку польової артилерії Війська Польського.

16 травня 1923 р. герой цього тексту одружився у Стонаві з Яніною Гемрот (а не Анною, як зазначено в документах НКВС). Вони виховували двох дітей: Анну-Ванду (1924 р. н.) і Мар’яна-Владислава (1926 р. н.). Мар’ян – батько пані Зофії. У матеріалах кримінальної справи вказано чомусь лише другі імена дітей.

Із тексту Тетяни Самсонюк довідуємося, що Едвард Хлєбік як військовий осадник отримав від польської держави землю в Нивецьку. Він вів господарство, стан якого детально описав у документах співробітник НКВС, та працював шкільним учителем.

Із доповнень, надісланих онукою героя цієї публікації, дізнаємося, що Едвард Хлєбік був не лише вчителем, але й засновником та директором школи для місцевих дітей: і польських осадників, і українських селян. Пані Зофія написала, що її дідусь отримав свідоцтво вчителя в 1922 р. Вона додала фотографію, на якій зображені директор школи Едвард Хлєбік та вчителька Яніна Калиновська з учнями.

Учні загальної школи в Нивецьку з директором Едвардом Хлєбіком і вчителькою Яніною Калиновською

Зофія Чілверз нагадала нам про те, що на сайті kresyfamily.com опубліковано спогади Мар’яна-Владислава Хлєбіка, сина Едварда, про ті часи. З них ми можемо довідатися про те, як осадники справлялися з обробкою отриманої землі, які взаємини підтримували з місцевими жителями, як розбудовували спільноту. Мар’ян Хлєбік описав теж процес будівництва школи, її розвиток та досягнення учнів. І ще долучив документи, які підтверджують призначення Едварда Хлєбіка вчителем школи в Нивецьку, а згодом її директором, та акт на право власності на земельну ділянку.

На сайті btx.home.pl опубліковано спогади Альбіна Пєхоти про його вчительську діяльність на Волині. Він розповів про те, як Едвард Хлєбік допомагав йому заснувати й розширити школу в Працюках – селі, розташованому по сусідству з Нивецьком. Альбін Пєхота пригадав про повагу, якою Едварда Хлєбіка обдаровували місцеві мешканці.

Тетяна Самсонюк у своїй статті написала, що НКВС арештував Едварда Хлєбіка 24 грудня 1939 р. Зофія Чілверз уточнила, що його затримали, коли він ішов із сином на опівнічну різдвяну месу.

Через місяць Едварда Хлєбіка випустили з в’язниці. Згідно з документами НКВС, його звільнили, оскільки «антирадянська діяльність не була доведена».

«10 лютого 1940 р. усю сім’ю – Едварда, Яніну, Ванду та Мар’яна – депортували до табору в Котласі Архангельської області, де вони перебували до амністії в липні 1941 р., коли їх звільнили. Тоді родина вирушила до Персії, щоб приєднатися до 2-го польського корпусу під командуванням генерала Андерса», – повідомила Зофія Чілверз.

Родина Хлєбіків, близько 1913 р. Едвард Хлєбік стоїть другий зліва

Вона додала: «Після війни, не маючи можливості повернутися до Польщі, сім’я емігрувала до Англії й оселилася в Блекберні, де Едвард, незважаючи на своє педагогічне минуле, влаштувався на роботу на автомобільний завод. Однак він скористався своїм досвідом, заснувавши в Блекберні суботню школу для сімей польських емігрантів, яка існує до сьогодні. Едвард Хлєбік став її першим директором. Варто зазначити, що його діти тоді були вже дорослими, а внуків у нього ще не було, тобто він робив це виключно заради польської спільноти. Пізніше він жив зі своєю донькою Вандою в Апмінстері. Помер 16 січня 1987 р. у 90-річному віці».

Раніше завдяки родичам героїв рубрики «Повернуті із забуття» редакції вдалося встановити подальші долі, наприклад, Яна Буліка, Антона Мацєєвського, Станіслава Пахольчика, Ольгерда Вірпши, Тадеуша Леховича та їхніх родин.

Наталя Денисюк

Фото надала Зофія Чілверз