Буває такий момент у житті, коли людина розпочинає період своєї земної подорожі, який прийнято називати телячими роками, коли в голові ще строкато і зелено, а на думку спадають різні дуже дивні ідеї. Тоді виникають такі уявлення на тему вже дорослого функціонування, про які не наважувалися мріяти навіть найбільші філософи.
Надзвичайно часто в цей період щенячого віку молодь мріє стати зіркою естради, кіно чи спорту. Зіркою, яка купається в розкошах, а велика слава й загальна заздрість, супутні цьому, супроводжують її упродовж усього довгого життя, звичайно ж, устеленого трояндами.
У часи моєї дуже ранньої молодості, тобто ще тоді, коли динозаври спокійненько дефілювали планетою, а кольорові паперові часописи, які можна було придбати в газетних кіосках «Руху», були єдиним зв’язком зі світом, дехто з моїх ровесників, а особливо ровесниць, доходив до певного виду божевілля.
Із цих барвистих газет вони вирізали своїх ідолів і вклеювали їх у спеціально заведені з цією метою зошити. Або ж вішали їхні фото над ліжком. Робили свого роду іконостаси зірок, відомих у всьому світі своїми талантами, чемпіонськими титулами чи незабутніми кіноролями.
По суті це були колекції найсправжнісіньких діамантів, що сяяли на небесах культури чи спорту. Такі прізвища, як Кондрат, Кора (псевдонім Ольги Сіпович; дівоче прізвище – Островська, у першому заміжжі – Яцковська), Любанський, Капусцінськимй, Кобушевський, Вісьневська, Ломніцький, Дейна, Осецька, знала вся Польща й нікому не потрібно було пояснювати, чим ці люди відзначаються і чому стали зірками.
Так було в древності. Тепер часи змінилися, старе пройшло, а від цього нового мені тхне чимось суєтним і стидким. Може, хтось мудрий як сова пояснить мені, як чотирирічній дитині, з якого дива можна назвати когось зіркою тільки тому, що ця особа зробила операцію грудей, а заодно збільшила губи, сфотографувалася в розстебнутій блузці, позуючи ніби рибка-водоростеїд.
Мені дуже прикро, тому що, може, я образила когось, розмірковуючи над тим, чому термін «зірка» використовують стосовно людей, увесь професійний доробок яких становлять ролики з їхнього приватного життя, завантажені в соцмережі. Ці відео мають мільйони переглядів, вподобайок і коментарів.
Що такого захопливого в тому, щоб дивитися на такі «шедеври» і з рум’янцем на обличчі спостерігати: поставлять ці герої, тобто «зірки», свою шафу біля вікна чи деінде? Чи є зіркою жінка, яка повідомила в соціальних мережах, що схудла на 30 кг?
Але що мені робити із цим знанням? Мабуть, я – туман не із цієї землі, бо не в’їжджаю в тему. Однак зізнаюся, що мені із цим комфортно. Лише заради Бога, люди кохані, не називайте зіркою когось, хто знайшов для себе простий спосіб заробляти гроші. Така людина має на це святе право, але зіркою вона точно не є, адже зірки єдині, неповторні, чудові, а їхній блиск іде від важкої праці й виняткового таланту, яким обдарувала їх природа.
Телячі або щенячі літа (cielęce lub szczenięce lata) – дуже ранній період у житті людини.
Мати строкато або зелено в голові (mieć pstro lub zielono w głowie), тобто мислити і поводитися незріло.
Життя, встелене трояндами (życie usłane różami), тобто дуже щасливе й успішне.
Мудрий як сова (mądry jak sowa) – так говорять про розумну людину з великим життєвим досвідом.
Слідкувати за чимось із рум’янцем на обличчі (śledzić coś z wypiekami na twarzy), тобто з великим зацікавленням.
Туман не із цієї землі (tuman nie z tej ziemi) – некмітлива людина.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
