Він став невід’ємною складовою культурного життя Познані. Без цієї споруди неможливо уявити столицю Великопольщі. Вона височіє на вулиці 27 грудня в центрі міста з 1875 р.
Перша назва установи – Польський театр у саду Потоцького в Познані. Болеслав-Євлогій Потоцький – граф, великопольський громадський і економічний діяч, благодійник, який передав свій сад товариству, що будувало театр. Кошти від його продажу передали на спорудження театру.
Для місцевих жителів Польський театр став бастіоном спротиву прусському пануванню, потужним символом того, що польська мова живе й польський народ існує. На фронтоні будівлі вмістили напис: «Народ – собі».
Спочатку в репертуарі театру були польські комедії, водевілі та вистави про історію Польщі. В 1918–1939 рр. тут ставили передусім польські драми, зокрема «Місто» Станіслава Пшибишевського, «На фініші» Кароля-Губерта Ростворовського, «Про дружин добрих і лихих» Адольфа Новачинського.
На щастя, під час Другої світової війни будівля вціліла. Після її завершення заклад відновив діяльність ще в 1945 р. і став важливою театральною сценою повоєнної Польщі. Тут глядачі могли побачити «Гамлета» Вільяма Шекспіра та «Федру» Жана-Батиста Расіна режисера Вільяма Горчиці, завдяки якому Польський театр в епоху соцреалізму залишився вірним високому мистецтву. Після нього театр очолювали Ірена і Тадеуш Бирські. Найцікавіші спектаклі цього періоду: «Весілля» Станіслава Виспянського (режисер Тадеуш Бирський) і «Дон Альварес, або Некерована в любові кампанія» Станіслава-Гераклія Любомирського (режисер Ян Пеж).
Згодом в історії театру були то кращі, то гірші часи, але на сцені ніколи не бракувало хороших спектаклів, відомих акторів і видатних режисерів. Тут грали Здзіслав Вайредан, Казимира Ногаювна, Кристина Ткач, Януш Ревінський. Кілька спектаклів зрежисерувала Ізабелла Цивінська.
У 1983–1993 рр. режисером і директором був Гжегож Мрувчинський. У цей період театр мав характер національної сцени. Тут ставили, наприклад, польські національні драми «Дзяди» Адама Міцкевича й «Небожественна комедія» Зигмунта Красінського. Музику до них написав Ян-Анджей-Павел Качмарек.
У 1995–1998 рр. Польський театр очолював Лех Рачак. Тоді артисти звернулися до сучасної тематики, висвітлювали важливі політичні та соціальні питання. Павел Лисак і Павел Водзійнський почали експериментувати й показувати драми молодих європейських авторів. Потім у театрі почав працювати Центр драматургії, який популяризував сучасні та закордонні п’єси, а також видавав книги про театр і драматургію.
У 2000–2002 рр. у Польському театрі відбулися прем’єрні покази «Дочок Кінг-Конга» Терезії Вальсер (режисер Рафал Сабара), «Тероризму» Володимира й Олега Прєснякових (режисер Павел Лисак). Гражина Каня поставила «Кров» Серджі Белбела, а Павел Шкотак – «Казку про мертву царівну» Ніколая Коляди.
В останні роки театр ставить надзвичайно різноманітні спектаклі. Зараз у його репертуарі – «Мачуха» (режисер Блажей Бєгасєвич), «Іноземка» (режисерка Катажина Мінковська), «Улісс» (режисерка Мая Клечевська), «Кольорові сни» (режисери Шимон Адамачак і Войтек Родак) та «Смерть Йоана Павла ІІ» (режисер Якуб Скшиванек).
24 лютого відбулася прем’єра вистави «Гаага» режисерки Саші Денисової. Вибір дати показу не випадковий – це річниця початку повномасштабної війни в Україні. У спектаклі президента Російської Федерації та його соратників судять у Гаазі. Сидячи у в’язниці й чекаючи допиту, одні переживають, що буде з їхніми маєтками, інші продовжують боятися ядерного чи біологічного удару від США, а дехто заливається алкоголем. Самому президентові ввижаються духи. Ув’язнені починають здавати одне одного. На сцені глядач бачить теж свідків війни – тих, хто втратив своїх близьких, а також убивць – російських солдатів. Оповідачкою є дитина, українська дівчинка. Виставу демонструють у Познані, потім її представлять у Нью-Йорку та Парижі.
Польський театр у Познані розвивається, шукає і прагне розповідати нам про складний людський світ – про трагічність, гротеск, жорстокість, велич і ницість людини.
Вєслав Пісарський,
учитель польської мови, скерований до Ковеля організацією ORPEG
На фото: Польський театр у Познані. Автор A. Savin, WikiCommons, CC BY-SA 3.0.
