Після звільнення з Війська Польського Юзеф Ричак почав працювати в польській державній поліції. Служив, зокрема, в Рівному. З приходом у місто Червоної армії його арештували за «активну боротьбу з революційним рухом трудящих».

Юзеф Ричак народився 18 листопада 1896 р. в селянській родині в Гуті або Гутах Соколовського повіту. За іншими даними він з’явився на світ у Гуті Рівненської області. Припускаємо, що все ж у Соколовському повіті в нинішньому Мазовецькому воєводстві, оскільки в анкеті в’язня біля місця народження подано гміну Косіф, спотворена назва якої подібна до назви гміни Косув-Ляцький у Соколовському повіті, на території якої розташоване село Гути.

Його батько Ян Ричак мав власний будинок, 6 га землі, корову та коня. Відомості про матір Юзефа в архівно-слідчій справі відсутні.

Хлопець закінчив чотири класи народного училища. До Війська Польського він вступив добровольцем у жовтні 1918 р. У той час формувався 1-й піхотний полк легіонів. За словами Юзефа Ричака, спершу легіон дислокувався у Варшаві (швидше за все, під Варшавою, оскільки одним із місць формування полку було село Яблонна нині Мазовецького воєводства), пізніше в Острові Ломжинському (нині Острув-Мазовецька).

У листопаді 1918 р. Юзефа Ричака перевели до 22-го піхотного полку, який дислокувався в місті Седльце. Влітку 1919 р. розпочав навчання в школі унтер-офіцерів. Щоправда, звання унтер-офіцера він отримав аж через два роки, в 1922 р. До того часу був єфрейтором. Після закінчення школи Ричаку доручили займатися навчанням новобранців. 14 березня 1920 р. військовослужбовця відправили на польсько-більшовицький фронт до Століна на Поліссі (нині Білорусь).

Через місяць перебування на фронті герой цього тексту захворів малярією, його доправили на лікування в Білосток. Через чотири тижні він отримав відпустку та направився до родини.

У 1921–1923 рр. Юзеф Ричак служив у Седльцях. 1923 р. розпочав працювати в польській державній поліції. Протягом служби його двічі нагородили медалями. Був у його професійній діяльності і прикрий інцидент: Окружний суд у Рівному засудив поліціянта до двох років позбавлення волі умовно за втечу в’язня.

У Рівному Ричак мешкав на вулиці Пілсудського, 58 разом із дружиною Леокадією (36 років; тут і далі вік родичів подано станом на 1939 р.) та доньками Регіною (16 років), Ядвігою (14 років), Галиною (12 років). Працював у 2-му комісаріаті поліції.

18 вересня 1939 р. Юзефа Ричака арештували й доправили до рівненської в’язниці НКВС.

Слідство в його справі провадили за стандартним для такого типу в’язнів сценарієм. Серед різних традиційних питань слідчого цікавила наявність конфідентів та інформаторів у поліціянта. На що той відповів, що не мав грошей, аби їх утримувати. Відповідні кошти виділяли працівникам слідчого відділу поліції, до якого Юзеф не належав. Традиційним було і звинувачення, пред’явлене в’язню, – активна боротьба з революційним рухом трудящих та участь у боях проти Червоної армії.

18 грудня 1940 р. слідство у справі Ричака було завершено, про що свідчить постанова прокурора зі спецсправ Трояна. Він вирішив передати справу на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР. У цей час арештований перебував у Лук’янівській в’язниці Києва, куди його перевели з Рівного в середині листопада 1940 р.

Справа Юзефа потрапила на розгляд начальнику секретаріату Особливої наради НКВС Іванову. Той запропонував визначити міру порання, як-от вісім років виправно-трудових таборів. У Москві цю пропозицію завернув прокурор зі спецсправ прокуратури СРСР Тамазін. Останній постановив винести справу на розгляд Особливої наради, зважаючи на заключення медекспертизи, яке свідчило, що Ричак хворий і непридатний до фізичної праці та етапування. Прокурор вважав, що доцільно буде замінити ув’язнення на п’ять років заслання.

12 квітня 1941 р. Юзеф Ричак помер від туберкульозу в київській в’язничній лікарні.

9 червня 1941 р. постановою оперуповноваженого слідчої частини НКДБ УРСР, сержанта держбезпеки Мацька слідчу справу щодо обвинувачення Юзефа Ричака припинено у зв’язку з його смертю, а справу передано в 1-й спецвідділ НКВС УРСР для зберігання в архіві.

26 грудня 1990 р. постановою помічника прокурора Рівненської області Моргуса постанову від 9 червня 1941 р. було відмінено, а справу стосовно Юзефа Ричака припинено за ст. 6 п. 2 Цивільно-процесуального кодексу УРСР за відсутністю в його діях складу злочину. В постанові зазначено: «Основания прекращения дела подлежат изменению, так как в действиях Рычака И. И. отсутствовал состав преступления, предусмотренный ст. 54–13 УК УССР. Он служил в полиции бывшего польского государства и был подданным этого государства. Не является преступлением участие в боях, которые велись между двумя государствами. Следовательно, Рычак И. И. преступления против советского государства не совершал».

Доля родини Юзефа Ричака нам невідома. Невідомим залишається також місце його поховання.

Тетяна Самсонюк

P. S.: Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» Тетяна Самсонюк опрацьовує за архівно-слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють детальнішою інформацією про них.