У проекті «The Ray of Light» («Промінь світла») польська фотографка, мультимедійна мисткиня Вікторія Войцеховська фіксує стан костелів в Україні та діяльність різних організацій, інституцій і приватних благодійників задля покращення ситуації цих історичних об’єктів.
Цей фоторепортаж присвячую подружжю Жолендзевських, Маріанні і Стефану, які народилися в Кошищі. Вони безмежно любили цю землю дитинства і юності – вбогу, піщану, уквітчану і пахучу. До неї завжди поверталися у спогадах.
Серед учителів, репресованих радянською владою 1939–1941 рр., був і Тадеуш Сцивярський, який працював у селі Мишакова Людвипільської гміни (нині Березнівський район Рівненської області).
В Освітньому центрі Інституту національної памʼяті Польщі імені Януша Куртики «Przystanek Historia» у Варшаві відбулася презентація книги Тетяни Самсонюк «Полонені вересня 1939-го».
Старі поштові листівки сьогодні справляють враження своєрідних послань із минулого в майбутнє. Цим ілюстрованим карткам належить особлива роль у збереженні сторінок історії Волині початку XX ст.
«Тепер ти для мене стала майже синонімом сапфірового кольору», – писав Мегоффер до дружини під час роботи над «Чудесним садом», однією з найкращих своїх картин.
Її книги – це цікавий експеримент нової прози, іншої мови, мішанини сюжетів, часу і простору. Її люблять і ненавидять одночасно. Чи про її творчість пам’ятимуть нащадки, побачимо в майбутньому.
Цей фоторепортаж я присвячую пам’яті поручника Владислава Даховського – керівника школи в Степані, одного з кількох офіцерів родом зі Степані та околиць, убитих у Катині. Місцем його спочинку мав стати цей цвинтар, а не яма смерті в Катинському лісі.
Серед осіб, репресованих радянською владою на Волині у 1939–1941 рр., окрему групу складають учителі польських шкіл. Переважна більшість із них була резервістами Війська Польського, частина брала участь у радянсько-польській війні 1919–1921 рр. Після встановлення в 1939 р. більшовицького режиму вони долучилися до діяльності польського підпілля.
