«Увесь фільм розповідає про спробу вловити те, що від нас утікає», – сказав під час показу фільму «До побачення, до завтра…» культурний діяч та дослідник кінематографу Мацей Гіль.
Коли в 1903 р. імператор Росії наказав прокласти залізницю з Києва до Ковеля, історія Антонівки кардинально змінилася. Мале, бідне й усіма забуте село виграло в лотерею, зокрема, завдяки власнику Городця Камілю де Пурбе.
Фільм «Рейс» режисера Марка Півовського знято в 1969 р., коли закінчилася епоха Владислава Гомулки й починалося десятиліття «успіхів» соціалізму під секретарюванням Едварда Гєрека – господаря, перед візитом якого треба було фарбувати траву в зелений колір.
У циклі статей про польських учителів, репресованих радянською владою в 1939–1941 рр., пропонуємо Читачам біографічний нарис про директора єврейської школи № 3 в Корці Михайла Глясса.
Коли на місце кладовища у 2010 р. прибуло V паломництво колишніх парафіян, то на молебень прийшли й українці. У розмові одна зі старших жінок запитала: «А де ділися Красинкевичі зі Старої Зівки, наші сусіди? Знаєте щось про них?»
«Єдиний польський художник, картина якого висить в одному з найпрекрасніших європейських музеїв, у славнозвісному паризькому Луврі» (Ігнаци Вітц, «Польські художники, польські картини»).
