У минулому номері нашого видання краєзнавець Віктор Літевчук у тексті про Волинську промислово-сільськогосподарську виставку, описуючи її передісторію, згадав про першу таку виставку в Луцьку, що відбулася 1908 р. 

Перед війною в колонії Ожгове освятили місце під будівництво костелу. В криваву ніч 16 липня 1943 р. жителі села не змогли втекти до Гути Степанської, тож поховалися в лісах і на болотах. Бандерівці розпочали полювання, вбили тоді кілька десятків осіб. Від колонії не залишилося жодного сліду.

Мальчевський – це світ міфів, легенд і символів. Він був переповнений ним, вбирав його, але й цей світ поглинув митця. Своїм учням Мальчевський часто говорив: «Я малюю так, щоби Польща воскресла».

1928 р. у Луцьку відбулася Волинська промислово-сільськогосподарська виставка. Участь у ній взяли великі й малі виробники з усієї Волині та різних куточків Другої Речі Посполитої.

«Мій дідусь Адам Залеський був братом Мар’яна Залеського, батька Піюса Залеського», – написав на редакційну пошту Пшемислав Залеський із Любліна.

Йдеться про книжку «Практичні приписи печеня сьвяточних тїст» славетних кулінарних авторок Флорентини Нєвяровської і Ванди Малецької, які підписувалися коротко – Флорентина і Ванда.

Коли на українські землі річками прибули місіонери, вони зі здивуванням побачили, що на ній уже височіють хрести. Тисячу років вони прикрашають і освячують її, вони вписані в її пейзажі як річки, ліси та заквітчані луки. Чи можна уявити Україну без хреста на полях, при дорогах і в серцях?

Театр-студія «Гармидер» цього року святкує своє 15-ліття. Саме відзначенню цієї творчої річниці буде присвячений п’ятий театральний фестиваль «Мандрівний вішак», який триватиме в Луцьку протягом двох вікендів – 22–23 та 29–30 вересня. У грудні до свого дня народження луцький театр представить прем’єру вистави «Кордон».

Моя подруга попередила мене, що в Україні не варто зізнаватися, що тобі не подобається «Океан Ельзи». Але чи варто говорити, що ти обожнюєш Олега Винника? З того, що бачу, теж не дуже.

«Це була людина, яка творила нервами. Він вливав у себе літрами чорну каву і прикурював цигарку від цигарки. Щодня стояв по шість-вісім годин на драбині й малював ці свої велетенські полотна», – згадувала Марія Пшемицька-Зелінська.