Першого коня з упряжжю тому, хто не знає казки Андерсена «Це щира правда». А другого віддаймо тому, хто не зрозумів цієї оповіді та її моралі. І неважливо, що література скерована і до молодших дітей, і до старших, все одно життя напише власну історію.
«…коли вона сіла на жердину, то почала оскубуватися дзьобом, і при тім випала маленька пір’їнка. «У мене випала пір’їнка, – сказала вона. – Чим більше я скубуся, тим гарніша стаю». Вона сказала це лише жартома, бо серед курей вона була відомою сміхотункою, хоча, як уже було сказано, заслуговувала на повагу; потім вона заснула». Так невинно починається історія однієї курки, яка жила в одному з численних курників.
Замість представниці свійської птиці можна було би без особливих зусиль уявити собі людину, групу людей, певну популяцію, що населяє більший чи менший ареал на Землі. Потім, рухаючи головою, можна було б вигадати цій персоні чи групі історію, яку можна було би поширити далі за допомогою медіа або так званої пантофельної пошти.
«Ви чули, які тут прозвучали слова? Я не хочу нікого називати по імені, але є тут одна курка, яка обскубує себе, щоб гарно виглядати; якби я була півнем, я зневажала б її». Новина розносилася блискавично, сягаючи найвіддаленіших куточків світу. Її зміст із кожною хвилиною залежно від намірів та інтересів того, хто її передавав, набував загрозливих, комічних, відразливих або сповнених ворожістю та ненавистю форм.
«Чули? Ви чули? Угу-гу, угу-гу! Є там одна курка, яка вискубала все своє пір’я, щоб сподобатися півневі; вона замерзне на смерть, якщо ще не замерзла». «Віримо, віримо кожному слову!» – туркотіли голуби. Напевно, до цієї «щирої правди» хтось із великим серцем додав би «автентичні» фотографії і виникла б чудова цілісна картина, яка не має нічого спільного зі звісткою, яку передавали спочатку.
А курка, в якої випала одна пір’їнка, природно, не впізнала власної історії, а оскільки вона була вельми поважною птицею, то сказала: «Я зневажливо ставлюся до таких курей. Проте таких курей досить багато! Про таке не можна мовчати. Я постараюся, щоб ця історія потрапила до газет, тоді про неї дізнається вся країна».
Абсолютно неважливо, чи неправдиву інформацію поширюють люди, медіа, боти чи тролі. Ефект завжди буде однаковим, розрахованим на дезорієнтацію, сварки, розкол суспільств та підживлення взаємної недовіри. Однак дивує, що у ХХІ ст., коли будь-яку інформацію можна створити штучно, а також перевірити, люди безкритично та бездумно говорять про бійку дітей на подвір’ї.
Отож, слушно і в точку прозвучали слова, які звернули увагу на те, кому належало подвір’я і що на цей дитячий майданчик вторглися ті, хто прийшов убивати невинних дітей. Варто так звану «щиру правду» про інші двори завжди перевіряти, щоб, м’яко кажучи, не дати маху.
Подарувати коня з упряжжю (konia z rzędem ofiarować) можемо тоді, коли хочемо комусь щедро віддячити.
Рухати головою (ruszać głową), тобто думати. Хоча ви також можете рухати головою, щоб трохи розім’ятися.
Пантофельна пошта (poczta pantoflowa) – передача інформації шляхом усного, неофіційного спілкування. Від однієї людини до іншої, до надійної особи.
Ввести щось в обіг (puścić coś w obieg), тобто передати інформацію наступним людям.
Сказати щось у точку (powiedzieć coś w punkt), тобто вловити суть, основну думку.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька організацією ORPEG
