Із рукою на серці мушу зізнатися, що я досить критично ставлюся до співвітчизників, а отже, й до самої себе. Я не впадаю в захват від поляків із кожного приводу, та й до довгої та цікавої історії власної країни маю розсудливий, як мені здається, підхід.
Уникаючи надмірної та незносної екзальтації, я не звеличую до небес усіх починань моїх земляків і у своїй оцінці не роблю з них ходячих кристалів. Так само діяльність поляків упродовж історії не розцінюю як позбавлену жоднісіньких вад, єдино слушну і праведну дорогу, якою з піднесеним заборолом крокує обраний народ.
Коротко кажучи, не всі битви в нас були за слушну справу і не всі вони принесли нам славу. Так само я не належу до плеяди запеклих критиканів, які осуджують у чамбул усе, що на Батьківщині було зроблене, сказане чи заплановане. І мрію про те, щоб я ніколи не втратила вміння знаходити оту чудесну золоту середину, яка, як правило, є оптимальною для всіх.
Проте часом емоції, і добрі, і погані, беруть гору, і жодним чином не можна їх позбутися, а ми і дріб’язкову, і важливу справу оцінюємо через їх призму. Так сталося і в моєму випадку 15 жовтня 2023 р., тобто в день виборів до верхньої та нижньої палат польського парламенту. З рум’янцем на щоках і калатанням серця я чекала на результати голосування. Проте хочу написати не про відсоткову статистику кожного політичного угрупування, яке брало участь у виборах. Хоч через радість мені аж язик свербить.
Я хочу виявити своє величезне задоволення і гордість, які мене наповнили, коли почула, що в останніх виборах на моїй Батьківщині взяли участь майже 74 % поляків, які мають право голосу. Я лопаю від гордості, спостерігаючи громадянську позицію моїх співвітчизників. Зворушення стискає горло, коли я дивлюся на знімки кілометрових черг до виборчих скриньок.
Я тішуся як дитина, думаючи про те, яку величезну патріотичну позицію продемонстрували громадяни Польщі, стоячи в багатогодинних хвостах, щоби віддати свій голос. Така явка для кожної країни – це святого демократії та громадянської свідомості. Такий патріотизм, мудрий і зрілий, є доказом того, що люди з польськими паспортами не байдужі до майбутнього своєї держави.
Вкидаючи бюлетень до скриньки, ми не знизуємо байдуже плечима й не втікаємо від відповідальності за майбутнє. Ми висловлюємо свою думку, позицію, волю і готовність працювати на благо цієї країни, яку називаємо Батьківщиною. Рекорд явки виборців, який було встановлено 15 жовтня 2023 р. у Польщі, змушує мене лопати з гордості, коли я думаю про своїх співвітчизників.
Осуджувати в чамбул (potępiać w czambuł) – гудити, ганити геть усе, одразу ж і без винятку.
Лопати від гордості (pękać z dumy) – надзвичайно пишатися чимось або кимось.
Говорити або робити щось із рум’янцем на щоках (mówić lub robić coś z wypiekami na twarzy), тобто робити це дуже емоційно.
Комусь язик свербить (kogoś język świerzbi) – вислів означає, що людина дуже хоче щось сказати, чимось поділитися, але з якихось причин не може цього зробити.
Тішитися як дитина (cieszyć się jak dziecko) – сильно радіти, не стримуючись.
Ходячий кристал (chodzący kryształ) – людина без вад, ідеал.
Із рукою на серці (z ręką na sercu), тобто урочисто, без тіні брехні.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
