Семимильними кроками наближається період відпусток і літнього відпочинку. У зв’язку з цим я глибоко замислилася над проблемою, яка стосується не тільки моєї скромної особи.
Перед очима з’являється ось така картинка: ми пливемо на Санторіні, швидкохідний катер летить хвилями, легка грецька музика ллється в мої вуха, погода прекрасна, розпочинається літній ранок. Пірнувши у зручне крісло, я насолоджуюся подорожжю.
На жаль, чи то олімпійські боги, чи то якісь інші вищі сили вирішили випробувати мою крихку людську натуру, а саме послали сусідом дитину. Розпещену і геть невиховану. Але чи справді то боги приклали до цього руку? Із повною впевненістю відповісти не можу.
Проте факт залишається фактом: штурхаючи з усіх сил спинку крісла, на якому я відпочивала, і періодично енергійно шарпаючи за підголівник, дитя сигналізувало про свою присутність на матінці-землі. Марсова міна і погляд із-під бика, кинуті в бік дорослих, під опікою яких перебував цей молодий паросток, не приносили жодного результату. Як горохом об стінку.
Усі відомі широкій громадськості натяки пішли в нікуди. А оскільки атаки не припинялися, я вирішила в досить ввічливій формі вербалізувати своє невдоволення. У відповідь почула, що це лише дитина, яку виховують за безстресовою методикою, тож поки що їй усе можна. Оскільки я дійшла висновку, що не варто хвицатися з конем, то забрала свого благовірного й перейшла з ним на інший бік палуби.
Хоч, можливо, я вчинила не дуже розсудливо, тобто не справилася педагогічно. Може, мені потрібно було встати, витягти з рота жуйку й приклеїти її на лоб матері дитини, а тата з усіх сил стусонути в гомілку й кинути через плече на прощання, що мене теж виховували за безстресовою методикою.
Дорогі батьки, теперішні та майбутні, благоволіть у своїх уявленнях і виховальних планах врахувати те, що ваша дитина зростатиме не на безлюдному острові, а буде жити серед людей. І далеко не кожен із них сюсюкатиме, захоплюючись вашим мазунчиком, і терпляче зноситиме обмацування одягу брудними ручками. Не кожен матиме бажання слухати верески та дивитися на біготню малолітніх, які номінально перебуватимуть під вашою опікою.
Подумайте, шановні молоді батьки: якби нікому не заважала така поведінка, то готелі, ресторани, кав’ярні з умовами «тільки для дорослих», не з’являлися би як гриби після дощу і не мали би такого шаленого успіху.
Як горохом об стінку (jak grochem o ścianę), тобто безрезультатно.
Марсова міна (marsowa mina), тобто сувора.
Погляд з-під бика (spojrzenie spod byka) – дивитися неприхильно, спідлоба.
Не варто хвицатися з конем (nie warto kopać się z koniem) – не варто чогось робити, адже це не має жодного сенсу і не принесе жодних результатів.
Кинути слово через плече (rzucić słowo przez ramię), тобто недбало, неохоче.
З’являтися як гриби після дощу (pojawiać się jak grzyby po deszczu), тобто дуже численно.
Наближатися до чогось (семи)мильними кроками (milowymi krokami zbliżać się do czegoś) – рухатися дуже швидко.
Габріеля Возняк-Ковалік,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
