Архітектор Юрій Казмірук, ексзаступник голови Волинської облдержадміністрації, поділився своїм досвідом і міркуваннями щодо вшанування жертв Волинського злочину. У 2003 р. він керував будівництвом пам’ятника польсько-українського примирення в Павлівці.

Побажання людині провести життя в часи, коли світ не стоїть на місці, а в багатьох його куточках відбуваються незвичайні речі, – шалені, навіть революційні, – мало, мабуть, на меті захистити її від стагнації і вселенської нудьги.

Варшавський інститут підприємництва розпочав реалізацію проєкту «Польський сервіс відбудови України», який опиратиметься на польсько-українське економічне співробітництво. «Співпраця може суттєво підтримати процес відбудови та модернізації України вже зараз, коли ще тривають бойові дії», – каже Юзеф Ланг, директор київського офісу інституту.

Протягом багатьох років наприкінці червня – початку липня на краківському Казімежі відбувається Фестиваль єврейської культури. Цьогоріч уже 32-й раз проводять цю найбільшу у світі (крім, звісно Ізраїлю) презентацію сучасної культури, яку творять євреї.

Актори Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка представили в Тернополі виставу «Хай живе любов» за п’єсою польського письменника та драматурга Александра Фредро «Дами і гусари».

Учасники круглого столу, присвяченого подіям на Волині 1943 р., звернулися до української та польської громадськості із відкритим листом. Пропонуємо Вашій увазі його текст.

Перемикаючи телевізійні канали, я наткнулася на одну, як пізніше виявилося, циклічну телепрограму. Назва, яка впала в око, мене дуже зацікавила і я піймалася на цей дешевий рекламний трюк.

23 червня в Луцьку відбувся круглий стіл «„Волинь’43 – спільний біль” Українсько-польського наукового форуму „Волинська платформа діалогу”», приурочений до 80-х роковин Волинської трагедії. Щодо термінології, то представляючи в тексті висловлювання доповідачів, ми послуговуємося тими дефініціями (конфлікт, трагедія, протистояння, акція), які вони використовували під час своїх виступів.

Юзеф Качмарчик був поліціянтом у Лодзі, а згодом у Ковелі, Рівному та Дядьковичах Рівненського повіту, де його застала Друга світова війна. У жовтні 1939 р. він потрапив до в’язниці НКВС у Рівному. Далі його чекали допити в Рівному та Києві, а потім заслання в Узбекистані.

З Іваном та Іриною Багінськими, що належать до Товариства польської культури в Костополі, ми розмовляли про роди Багінських і Трухановських із Житомирщини. Героїв цієї публікації доля звела в Романові. Разом вони вже 52 роки.