Ян Парандовський був видатним знавцем літератури і культури древніх греків та римлян. У роботі й житті йому були близькі гармонія співіснування природи з культурою, мистецтва з буденним життям, життєвого поспіху і спокійного споглядання краси. Він цінував епоху Відродження і Просвітництва. Цього року минає 100 років від появи його книги «Міфологія. Вірування і перекази греків і римлян», яку знає кожен польський школяр.

Актори Ян Гімільсбах і Здзіслав Маклакевич у житті та кіно були неповторною парою. Вони з’явилися в потрібний час і потрібному місці. Хоч кінокритики писали, що їхні таланти режисери використали несповна, пам’ять про них залишиться назавжди в серцях поляків. Ян Гімільсбах та Здзіслав Маклакевич – чудові актори та особливий приклад дружби до гробової дошки.

На календарі 18 листопада 1981 р. У головному офісі Бюро вистав мистецтва у Кракові виставлена інсталяція під назвою «Романтична коляска». Весь витвір виглядає досить дивно.

На його могилі на кладовищі Старі Повонзки у Варшаві викарбували напис, який запропонувала матір: «Жив недовго, а всі відвернулися». Його виконав Ян Гімільсбах, польський актор-аматор, каменяр за фахом.

Казімежа Мікульського в богемних колах з-під Вавеля називали краківським Шагалом або просто Бальзаком. Перше прізвисько виникло через характерну поетично-оніричну тематику його картин. Другому він завдячував своїй разючій подібності до автора «Батька Горіо».

16 березня помер Ернест Брилль, видатний поет, прозаїк, перекладач з ірландської, чеської та ідиш, кінокритик, журналіст, керівник Телевізійного театру. Він писав також ораторії, драми, спектаклі та мюзикли. Його пісні звучали з уст багатьох польських співаків. Творчість Брилля занурювалася в глибини польської та середземноморської душі, до центру культури, джерела якої сягають Біблії, Греції та Риму.

Велику популярність серед польських глядачів йому принесли серіал «Королева Бона» та фільм «Епітафія для Барбари Радзивіллівни». Його незабутнім кінохітом стала комедія «Цісарсько-королівські дезертири», яка у швейківській манері розповідає історії солдатів різних національностей, що планують втечу з австро-угорської армії. В кінотеатрах стрічку подивилися понад 7 млн глядачів.

Нехай підніме руку той, хто в часи чарівного дитинства бачив мультиплікаційну розповідь, яка починалася зі слів: «Давним-давно в Країні дощовиків пропав славетний дослідник летючих жаб професор Бальтазар Губка. Із Кракова вирушила експедиція під керівництвом не менш відомого мандрівника – Вавельського дракона, якому в небезпечній подорожі товаришує кухар княжого двору Бартоліні Бартоломей. По їхніх слідах іде таємничий Дон Педро…»

Постать Казімежа Вежинського – винятковий приклад того, що патріотизм нічого не обмежує, він не нав’язує однієї визначеної ролі чи мартирології. Чи можна бути одночасно і митцем-авангардистом, який порушує норми сучасної поезії, і фронтовим поетом, завжди готовим боротися за Польщу? Казімеж Вежинський був саме таким.

Великі покази моди відомих модельєрів, які влаштовують у ХХІ ст. на манер грандіозних вистав, уже нікого не дивують. Загальносвітові конкурси майстрів гребінця і ножиць теж стали винятковими мистецькими заходами. Шлях до такого сприйняття праці людей, які асоціюються зі звичайним ремеслом шиття чи стрижки, не був встелений трояндами.