Юліан Фалат та Войцех Фангор. Що ж може об’єднувати цих двох митців, настільки віддалених один від одного в часі і за стилем?

Неможливо охопити в невеликій статті всю творчість Тадеуша Ружевича. Сказати, що його цікавила війна, катастрофізм, картотечна людина, що складається з різних фрагментів життя, наша мова, нестійка рівновага, сміття, в якому ми потопаємо, і «сміття» в мас-медіа, – цього замало.

Білі шапки снігу на пощерблених часом надгробках із піщаника. На плитах ледь видимі написи й дати. Ці останні викарбувані не вчора. 1987, 1912, 1820... Львів. Личаківський цвинтар. Кам’яний запис історії та людських доль. Отакий собі кадр із життя.

12 квітня в Лондоні оголосили, що книга Ольги Токарчук «Flights» (пол. «Bieguni», укр. «Бігуни») потрапила в короткий список Міжнародної Букерівської премії, однієї з найпрестижніших літературних нагород у світі. Письменниця – перша польська авторка, котрій вдалося пройти до шестиособового фіналу.

Ксаверій Дуніковський мав величезний талант і виняткове почуття гумору. Він був невисоким чоловічком, обдарованим пронизливими очицями і просто неймовірним зухвальством.

Романом, який познайомив мене з Вєславом Мислівським, був «Голий сад». Прочитавши його, мені не потрібно було зустрічатися з автором особисто, аби сказати, що він близький мені долями людей, про яких пише, описами села, війни, умов соцреалізму і тим, як він про це розповідає.

Ян Цибіс, якого друзі жартома звали Яном Капістом, завжди стверджував, що найважливішими для твору є кольори, їхня взаємодія та інтенсивність, а тема картини – справа абсолютно другорядна. Твір мистецтва існує не для того, щоби бути документальною подобою дійсності.

Станіслав Лем – це письменник, якого не можна не знати. Його зараховують до найпопулярніших авторів наукової фантастики. У своїх творах він помістив у центр не техніку, а людину, вплутану у світ, який вона досліджує і хоче пізнати, людину, яка прагне зустріти іншу форму життя у Всесвіті, але не може порадити собі зі своїм життям на Землі.

Демонічна легенда супроводжувала Бексінського за життя, а після його смерті чорні барви набули ще інтенсивнішого відтінку.

Чому творчість Анджея Стасюка мені близька? У його творах час перемагає простір, простір перемагає час, а людину водночас перемагають і час, і простір.