Термін «комікс» у багатьох осіб викликає однозначну і, можна сказати, наперед визначену реакцію. Легка і часто-густо глузливо-знущальна посмішка належить до категорії поблажливого і навіть зверхнього трактування всіх недозрілих індивідуумів, які присвячують свій час цьому роду літератури.

Ідеї своїх перших двох фільмів Махульський виношував ще до того, як узявся за режисуру. Обидва стали дуже успішними й дозволяють автору існувати в кіносвіті й досі.

Вихід друком збірки «Балади і романси» Адама Міцкевича прийнято вважати початком періоду романтизму в Польщі.

«Про них говорять: польські «Rolling Stones»... І дійсно, щось у цьому є. Хоча б з огляду на джерела музики, жонглювання стилями та вплив. З огляду на стаж, зважаючи на який вони мають усе менше рівних. Ну, і з огляду на складну, не позбавлену драм історію…».

Може, вищенаведена назва звучить дещо банально. Імовірніше, багатьом вона здаватиметься глазурованою цукеркою, настільки солодкою, що аж зуби почнуть боліти. Мабуть, такі люди воліли б цей незвичайний різдвяний час не розцяцьковувати гірляндами і дзвіночками, а радше пережити в задумі, зосереджено й шанобливо.

«Ми тужимо не за нашим дитинством і нашими селами, а за нашими уявленнями дитинства і села. Краще туди не їхати, коли пройшли роки», – сказав колись видатний польський романіст Вєслав Мислівський.

Станіслав Ноаковський – архітектор, рисувальник і художник. Так одну людину щедра природа обдарувала багатьма талантами, що в царині мистецтва не є унікальним явищем.

«Хтось, хто любить, – не той, хто помре», – писав польський поет Рафал Воячек. У 26 років він скоїв самогубство.

«Створення картин – це підготовка для себе простору, в якому будеш змушений жити після смерті, тобто це зведення житла для себе. Якщо ти не любиш те, що малюєш, то шкода часу», – говорив Єжи Новосельський, один із найбільш упізнаваних митців ХХ ст.

«Напевно, моєю великою перемогою є те, що мій зовсім непростий репертуар здобув собі так багато прихильників», – сказала Ева Демарчик в одному з інтерв’ю.