З Аліною Луцкевич, що походить із Житомирської області, ми зустрілися після меси поблизу костелу Святої Анни в Ковелі. Вона розповіла про непросту долю своєї родини, яка пережила, зокрема, радянські репресії, воєнне лихоліття та повоєнний голод.

Герой цього тексту працював у міжвоєнний період у відділках поліції в Сарнах, Любиковичах, Стрільську та Володимирці на Рівненщині. У 1941 р. Особлива нарада при НКВС СРСР засудила його до п’яти років позбавлення волі у виправно-трудових таборах.

Мій старший на сім років брат на звістку, що він став власником сестри, яка репетує не своїм голосом, міг би (якби знав тоді цей фразеологізм) сказати собі: гарний гіпс.

У Здолбунові відбулося святкове дійство з нагоди 25-річчя місцевого Товариства польської культури. З нагоди ювілею в організації провели концерт та виставку досягнень, а також провідали своїх найстарших членів, які не мали можливості взяти участь в урочистостях.

Із Христиною Макух ми зустрілися в Польському центрі культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця в Тернополі. Моя співрозмовниця походить із села Дорофіївка, що на Збручі.

Одного дня під час зустрічі з дітьми отець Юзеф Тішнер запитав: «Яке з усіх творінь Богові вдалося найкраще?» Всі мовчали. За хвилину наперед вийшла дівчинка і відповіла: «Я». Пролунав сміх, проте панотець сказав: «Так. Ти маєш рацію».

Професіоналізація, пристосування до нових умов праці, які створює COVID-19, поступ, попри те, що пандемічна ситуація не покращується, водночас актуальність і використання найсучасніших технологій – ось завдання проєкту «Школа доброї якості». В ньому беруть участь 20 полонійних шкіл з усього світу.

У вересні Товариство для природи і людини з Любліна почало цьогорічну акцію впорядкування православних цвинтарів в околицях Грубешева, зокрема, в Неледині, Богутичах, Добромержичах, Гоздові, Молодятичах, Вербковичах і Черничині. У роботах взяли участь також волонтери з України.

Є таке чарівне місце у Кракові, яке хоч один раз повинен відвідати кожен турист і навіть випадковий перехожий. Звісно, нам уже не потиснути долоні Тадеушу Бою-Желенському.

Із висолопленим язиком ввалююся додому і на тяп-ляп витягаю з глибин шафи перше-ліпше вбрання. Важливо лише, щоб одяг був випрасуваний і дещо святковіший у своєму текстильному вигляді за інші елементи гардеробу.