Коли я сідаю в таксі й автоматично починаю шукати ремені безпеки, чую: «Пані, це Україна. Пристібатися не треба»

2 листопада студенти Центру східноєвропейських студій Варшавського університету першого року магістрату разом із провідником, полковником запасу Тадеушем Кшонстеком і професором Андрієм Вардомацьким взяли участь в акції «Лампадка» – щорічному обході могил на православному кладовищі у варшавському мікрорайоні Воля.

За даними Міністерства культури і національної спадщини, у 52 країнах знаходяться могили та кладовища, які мають характер «польських місць національної пам’яті». Відомство веде реставраторські та відновлювальні роботи на деяких із них, зокрема на львівському Личаківському кладовищі та на цвинтарі в Дрогобичі.

1 листопада ми з батьками, відклавши всі справи, завжди вирушали до бабусі з дідусем на Львівщину. Сонце сідало, а за вітровим склом автомобіля з’являлися цвинтарі, рясно вкриті вогниками. В повітрі панувала атмосфера загадковості, і здавалося, що на всій території України на День Усіх Святих могили рідних прикрашають хризантемами і лампадками.

У 1931 р. військові Рівного повернулися на вершину волинського футболу, а збірні Рівного та Луцька вперше розіграли між собою матч. Найяскравішою подією футбольного року був приїзд на Волинь команди з Австрії.

Вацлав Наумович жив неподалік Білого хреста, який у 1938 р. поставили за кошти організації «Коло сільських господинь». Цей фоторепортаж я присвячую його пам’яті.

«Я, Тадеуш Костюшко, присягаю перед Богом усьому польському народові, що довірену мені владу не використаю в будь-чиїх приватних інтересах, а тільки для захисту недоторканості кордонів, відновлення влади народу і зміцнення загальної свободи».

16 жовтня ми опублікували першу частину свідчень генерала Міхала Токажевського-Карашевича, засновника таких підпільних організацій, як Служба перемозі Польщі та Союз збройної боротьби, написаних ним під час слідства на Луб’янці в Москві у січні 1941 р.

Польські та українські науковці приїхали до Луцька на прометейську конференцію «Видатні постаті прометеїзму. Генрик Юзевський і його спадщина (до 125-ї річниці з дня народження)».

Два тижні тому приїхала до мене моя сестра. Відзначу, що відколи я живу тут, у Рівному, я в сім’ї перша, хто поперся з-над Бобра (Болеславець, Нижньосілезьке воєводство) за Буг.