Біографічний нарис, запропонований цього разу Читачам «Волинського монітора», висвітлює частину життєвого шляху Адама Вагнера, завідувача рівненського відділення славнозвісної фірми «Зінгер».

Юліан Фалат та Войцех Фангор. Що ж може об’єднувати цих двох митців, настільки віддалених один від одного в часі і за стилем?

Нещодавно Віктор Літевчук знайомив Читачів «Волинського монітора» із постаттю й доробком архітектора, художника та мистецтвознавця Георгія Лукомського. Тепер розкриємо іншу грань цієї людини – цей дослідник історії архітектури в 1917 р. опублікував у Петрограді брошуру «Луцький замок».

Слава Богу, дитинство й період дозрівання я вже пережила. Маю свої 38 років за плечима і не повернулася б у ті часи – мене цілковито влаштовує й подобається мій теперішній стан. Як говорять у народі, було й загуло. Проте це не означає, що мені чогось шкода чи було погано. Зовсім навпаки!

Як Ви шукаєте патріота, безмежно відданого польській справі, пам’яті жертв Волині трагічного 1943 р., якщо шукаєте поляка й українця в одній особі, йдіть на кладовище в Костополі, там Його знайдете.

До діяльності антирадянського підпілля на Волині в 1939–1941 рр. долучалися поляки різного віку, майнового стану та професійної приналежності. Цього разу в циклі, присвяченому діяльності Союзу збройної боротьби – 1, пропонуємо Читачам нарис про Фелікса Галаса, перукаря з Рівного.

Коли я вперше приїхав до Гути Степанської, місцеві запитували про Едварда Квятковського. Чому не приїжджає, що з ним? Він помер, залишивши по собі добру пам’ять.

Владислав Лехович, син Вінцентія і Марії, народився 17 червня 1909 р. у Пшеворську. Про те, що доля кине його в далекі, довголітні поневіряння, йому навіть наснитися не могло, хоча замолоду він мріяв пізнати незвідані, чужі краї.

«Мені шкода, що дідусь не дожив до цих днів і не побачив, що все-таки комусь небайдужа їхня доля. Він завжди вірив у людей і, попри важкий досвід, не був озлобленим. Він багато разів підкреслював, що вижив саме завдяки допомозі звичайних людей, яких зустрів на своєму шляху», – написала нам Данута Вєльгош із Перемишля.

Неможливо охопити в невеликій статті всю творчість Тадеуша Ружевича. Сказати, що його цікавила війна, катастрофізм, картотечна людина, що складається з різних фрагментів життя, наша мова, нестійка рівновага, сміття, в якому ми потопаємо, і «сміття» в мас-медіа, – цього замало.