Погода у другий день нашої із братом мандрівки Волинню знову порадувала – сонячно і дуже тепло. Якби не викопані городи, можна було б подумати, що це початок серпня. Далі ми вирішили відвідати Пересопницю – місце створення першого україномовного Євангелія.
У давні часи устрою вічного щастя (і добре, що вже минулих), коли магазини світили пустими вітринами, в повсякденному житті звістку про те, що десь щось «викинули», передавали з уст в уста зі швидкістю блискавки.
У Музеї історії Луцького братства, відділі Волинського краєзнавчого музею, відкрили виставку «Види волинських міст в оригінальних акварелях XIX ст.» На ній представлені раритети з двох приватних колекцій.
Він був видатним поетом і чудовим виконавцем своїх пісень. Разом із Пшемиславом Гінтровським і Збігневом Лапінським створив незвичайне тріо бардів, яке співало «задля пізнання власних сердець і умів». Писав тексти пісень, вірші й романи, компонував музику.
Відвідавши Невірків, ми знову вибралися на трасу Е40 (Київ–Чоп) й вирушили додому, до Луцька. Але через пару кілометрів нас спокусив вказівник «Палац Валевських».
Казахстан у поляків асоціюється зі стражданнями та місцем заслання, куди совєти вивозили насильно і звідки з усіх сил намагалися вибратися. Священник, ювілей якого ми відзначаємо, залишився там добровільно.
Сенат і Сейм РП обрали покровителів 2020 р. у Польщі. Серед відзначених – Святий Йоан Павло ІІ, Станіслав Жолкевський, Роман Інгарден, Леопольд Тирманд, Ян Ковалевський і отець Юзеф Марія Бохенський.
