У давні часи устрою вічного щастя (і добре, що вже минулих), коли магазини світили пустими вітринами, в повсякденному житті звістку про те, що десь щось «викинули», передавали з уст в уста зі швидкістю блискавки.
Поняття чорної п’ятниці тоді не існувало. Був максимум білий тиждень, але це вже зовсім інша історія. Кожен громадянин у поті чола тягнув із магазинної полиці додому все, що йому потрапило до рук, незалежно від того, що він уже був щасливим власником трьох пральних машин, двох абсолютно однаковісіньких лакованих меблевих стінок типу «Гонората» або п’яти прасок, які спочивали разом із павуками в захланних нутрощах канапи. З піднесеним чолом і виглядом переможця люди входили у двері власної однокімнатної квартири з черговим килимом, який, скручений у рулон, займав єдине вільне місце в куті маленької прихожої.
Усі товари були цінними і миттєво зникали з магазинів як камфора. Причина – ясна і проста, а ключовим було слово «побоювання». Страх, що товари закінчаться або в найближчому півріччі не з’являться в продажу. Потреба мати їх була значно сильнішою за здоровий глузд.
Через багато років у повсякденному вжитку з’явилося словосполучення «чорна п’ятниця», яке в деяких торгівельних мережах розвинули до цілого чорного тижня або навіть місяця. Цей колір та чарівне слово «розпродаж» із різноманітними його синонімами стали нерозривним цілим. У цей час відкривається ріг достатку, а клієнти, які зазвичай залишаються холоднокровними під час закупів, сходять із розуму і з несамовитістю, гідної кращого застосування, нишпорять магазинами, щоби жодна неймовірна нагода не пройшла під носом. Я сама була свідком ось такого діалогу, який підтверджує закупівельне божевілля:
«Я в цій шубі виглядаю, як селянин без землі», – почула в одному з магазинів.
Повертаю голову в напрямку, звідки лунає голос, і бачу дівча, виряджене у щось темно-зеленавого кольору. І в цьому «щось» те дівча виглядає, як стягнута на три ґудзики докторська ковбаса із рукавами, позиченими у значно молодшої сестри.
«Ти перебільшуєш, – заспокоює подружка. – Тобі личить цей колір. Подивися, яка фірма і яка знижка! 80 %! За повну ціну ти її не купила б. Така акція!»
Останній аргумент її переконує і зелене манаття опиняється в кошику.
Іду й думаю собі. Часи змінилися, але моду і всевладне бажання володіти матеріальними благами й надалі диктує одне слово, тільки цього разу це «акція», яке, за бажанням, можна замінити поняттям «маніпуляція».
У поті чола (w pocie czoła) – так поляки кажуть, коли щось їм вдається з великими труднощами.
Із піднесеним чолом (z podniesionym czołem) ми йдемо тоді, коли нам вдається владнати якусь важливу справу або коли ми собою пишаємося. Так ми ходимо й тоді, коли залишаємося вірними своїм переконанням і маємо так званий моральний хребет.
Зникнути як камфора (zniknąć jak kamfora) – згинути безслідно й несподівано.
Холодна кров (zimna krew) – бути спокійним у різних важких ситуаціях.
Пройти під носом (przechodzenie koło nosa) – так кажуть про ситуацію, коли ми раптово і безповоротно втрачаємо шанс отримати вигоду, хоча були переконані, що вона уже в наших руках.
Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СВЯТКОВІ ПРОЦЕДУРИ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: СЛОВО СКАЗАНЕ, КОБИЛКА БІЛЯ ПАРКАНУ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ТАНЦЮВАТИ МОЖЕ КОЖЕН
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ПРАДІД ЮЗЕФ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: РЕМОНТ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: БЕЗ ГРОША ЗА ДУШЕЮ
ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ: ФРАЗЕОЛОГІЧНИЙ ЗООПАРК У ЛІСІ
