Дорога була довгою. Приблизно через дві години ми дісталися до призначеного місця. Село Замлиння Любомльського району заховалося у мальовничій місцевості Волинської області. Екологічно чисте місце, навколо густий ліс та невеличка річка, декілька хаток і дуже привітні люди. Місце так і нагадувало дитинство – з теплим і свіжим молоком, медом на пасіці та дідовими оповідками.

Волинське радіо, управління міжнародного співробітництва Луцької міської ради, Товариство польської культури імені Єви Фелінської , обласна бібліотека для юнацтва організували конкурс «Юліуш Словацький – співець України».

Уже доброю традицією стала співпраця люблінської поліції з волинською міліцією. 30 жовтня закінчився ще один спільний проект "Українські служби - європейські стандарти", в рамках якого закордонні гості завітали на Волинь та ознайомили українських колег з особливостями польського законодавства у правоохоронній сфері.

Наприкінці жовтня у польському містечку Голухув відбулася установча конференція загальноєвропейського конкурсу „Молодь у європейських лісах”.

Не відкрию секрет, коли скажу, що способів поповнити лави польських студентів є чимало. Різноманітні стипендії, програми, наукові обміни та стажування, навіть фірми-посередники із “влаштування на навчання” – усе до послуг сучасного абітурієнта.

У День Спомину Померлих відвідуємо на цвинтарі могили рідних, друзів та знайомих. У цей день на знак нашої пам'яті про померлих запалюємо свічки та лампади на могилах, покладаємо квіти та вінки. Також вписуємо у поминальники імена померлих і просимо Церкву молитися разом з нами за їх душі. Як і кожного року у листопаді приходимо з квітами, лампадами і молитвою на особливе для нашої п'амяті місце – на Пшебраже.

Кінець жовтня найбільше запам’ятався пересічному українцеві переведенням годинників на зимовий період та офіційним стартом старої пісні на новий лад під назвою «Президентські виборчі перегони в Україні», хоча насправді найжорсткіші політичні змагання 2009-го вже не один місяць були реальністю в нашому політикумі.

Лише п’ять років минуло з того моменту, як книги членів Товариства польської культури імені Єви Філінської та просто поціновувачів польської культури, спустились на землю. Так, буквально спустились, адже до того часу єдиним читачем та спостерігачем їхньої долі була дзвіниця Кафедрального собору св.. Петра і Павла, що в Луцьку.