Багато істориків та любителів генеалогії намагалися встановити точну дату народження польського землевласника Емануеля Малинського, упродовж років подаючи різні версії. Лише найновіші відкриття в архівах пролили світло на цю загадку.

Польський центр культури та освіти імені професора Мечислава Кромпця упорядкував польські поховання на Микулинецькому кладовищі в Тернополі, а також в Ігровиці, Плотичі, Малій Березовиці та Лозовій.

На шпальтах «Землі Волинської», крім історичних, виходили етнографічні матеріали. Одну з таких публікацій, присвячених волинській випічці, написав Зигмунт Леський із Луцька.

Двічі на рік ініціативна група Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської прибирає Польське військове кладовище у Пшебражі (нині Гайове).

У 1811 р. у барона Фрідріха-Гайнріха фон Фаренгайда померла трирічна дочка Нінетт. Він дуже горював після її смерті – так, як польський поет Ян Кохановський після втрати своєї улюбленої Уршулі. Щоб увіковічити доньку, барон вирішив збудувати гробницю у формі піраміди.

Результатом співпраці Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської та Дортмундсько-Вроцлавсько-Львівської фундації імені Святої Ядвіги стало стажування двох лучанок у Польщі. Це педагоги Тетяна Собковська та Анастасія Карпович.

Напередодні поминальних днів члени створеного цьогоріч володимирського відділення Товариства польської культури на Волині імені Еви Фелінської відвідали два міських кладовища – Лодомирське та Федорівське.

«У 1957 р. тато хотів виїхати в Польщу. Почав оформлювати документи. І тут кагебісти потайки від нього викликають маму і кажуть їй: дорога далека, ви можете не доїхати. Вони її так залякали, що мама категорично відмовилася переїжджати. Вона боялася, тому нічого не пояснила тату», – розповідає Галина Сокальська.