На початку ХІХ ст. російська імперська влада ліквідувала католицьке кладовище поблизу монастиря бернардинів у Луцьку. Новим місцем для поховань луцьких та околичних католиків у 1805 р. стала земля в селі Яровиця, яка була у власності луцького колегіуму отців-тринітаріїв.

5 вересня члени Товариства польської культури в Ковелі вийшли фарбувати поховання польських солдатів часів Першої світової війни.

«Сьогоднішній похорон – це повернення гідності тим, у кого її відібрали найбільш нелюдським чином», – сказала Марта Цєнковська, очільниця Міністерства культури і національної спадщини Республіки Польща, під час церемонії перепоховання в Пужниках Тернопільської області.

12 липня в селі Зелений Дуб у Мізоцькій громаді Рівненської області біля братської могили членів родин Верещинських, Ясінських та Красіцьких відбулася польова меса в пам’ять про жертв Волинського злочину.

«Якщо хоча би кожен десятий зберігатиме пам’ять про Волинь за допомогою волонтерства, то ще наші внуки побачать занедбані сьогодні місця, які ми врятуємо від руйнування», – каже Павел із Варшави, який на початку липня разом з іншими волонтерами з Польщі прибирав старий католицький цвинтар у Кисилині.

На старому католицькому кладовищі у Здолбунові збереглася каплиця, збудована на початку ХХ ст. з унікальної здолбунівської цементної цегли як родинний гробівець Виговських. У минулу суботу її освятив єпископ Віталій Скомаровський, ординарій Луцької дієцезії Римо-католицької церкви в Україні.

Триває впорядкування території старого католицького кладовища в Здолбунові, а також ремонт цвинтарної каплиці, поновне освячення якої має відбутися через тиждень.

Жителі Сидоровa Гусятинської громади і члени Надзбручанського товариства польської культури та мови разом прибрали старе кладовище в цьому селі.

На початку червня члени Товариства польської культури імені Міхала Огінського в Любомлі впорядкували польські поховання в Римачах та Мельниках.

«В останні дні життя моя бабуся думками була на Волині, «в побіленій хаті, де за вікном росте гречка». Коли вона відійшла в засвіти, я відчула, що мене щось ніби тягне на Волинь», – написала в листі до редакції «Волинського монітора» Марлена Мацькув із Вроцлава після повернення з поїздки до рідних місць своєї бабці.