1 листопада, в католицький День Усіх Святих, у Луцьку вшанували пам’ять померлих, які спочивають на кладовищі, на місці котрого зараз розташований меморіал. Захід відбувся біля каплиці Всіх Святих (нині Дім панахиди). Улітку під цим титулом зареєстровано нову римо-католицьку парафію в місті.

Зібравшись біля колишньої цвинтарної каплиці, члени польських організацій, парафіяни католицького собору Святих Апостолів Петра і Павла, представники релігійної місії «Карітас-Спес Луцьк», яка діє при цій парафії, та Генерального консульства Республіки Польща в Луцьку запалили лампадки й виклали ними символічний хрест у пам’ять про всіх, хто був похований на католицькому кладовищі, яке зруйнували 50 років тому.

Ця акція відбувається щороку 1 листопада, в День Усіх Святих, з ініціативи польської громади міста та організації «Карітас-Спес Луцьк» парафії Святих Апостолів Петра і Павла Луцької дієцезії Римо-католицької церкви в Україні. До речі, цього дня «Карітас-Спес Луцьк» відзначав п’ятиріччя діяльності. Саме акція «Запали свічку пам’яті», проведена 1 листопада 2020 р., була першою для організації. Нею члени «Карітас-Спес Луцьк» долучилися до вшанування спочилих на місцевому католицькому цвинтарі, яке щороку організовувало Товариство польської культури на Волині імені Еви Фелінської.

«Сьогодні у нас в руках світло пам’яті. Більше 30 років тягнеться ця традиція з вогняним хрестом, на місці котрого має бути споруджений гідний пам’ятний знак, який нагадуватиме про похованих тут 15 тис. католиків», – сказав Валентин Ваколюк, засновник та шеф-редактор «Волинського монітора», голова ТПК на Волині імені Еви Фелінської у 2006–2023 рр.

Він поділився спогадами про те, як у 80-х рр. дізнався від місцевих робітників про їхню участь у руйнуванні цвинтаря та вивезенні з нього останків польських військових, які в 1920 р. боролися з більшовиками. Ними була вимощена територія, де нині розташований університетський стадіон «Спортивне ядро» біля Сапалаївки. «Вони ще розповідали, що не знайшли в могилах «нічого особливого», тільки орлики, ґудзички і пряжечки», – зазначив Валентин Ваколюк.

Присутня на заході Анна Новаковська, Генеральна консулка РП у Луцьку, подякувала присутнім за збереження традиції запалювання лампадок на колишньому католицькому кладовищі: «Без традицій і пам’яті народи гинуть. Зберігаймо цю пам’ять і не забуваймо про тих, хто тут похований, а також про тих, хто похований у Пужниках, Польському ліску та багатьох інших місцях Волині, яку зараз разом із моїми колегами-консулами об’їжджаємо, щоб всюди запалити лампадки».

Учасники акції, стоячи біля викладеного з лампадок хреста, прочитали молитву «Ангел Господній».

«Волинська земля сповнена кров’ю мучеників. Я хотів би, щоб ми думками огорнули ті місця, де поховані наші предки. Помолімося за всіх тих наших військових, які чекають на поховання, а також за те, щоб більше не проливалася невинна кров, щоб люди були милосердні одні до одного», – зазначив отець-канонік Павло Хом’як, директор «Карітас-Спес Луцьк», настоятель римо-католицької парафії Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку, а віднедавна – й парафії Всіх Святих, яка була зареєстрована влітку цього року. Саме під титулом Всіх Святих діяла колись каплиця на католицькому кладовищі до ліквідації на початку 60-х рр. католицької релігійної громади в Луцьку.

«Молімося за те, щоб цей храм повернули католикам міста Луцька», – звернувся до всіх отець-канонік Павло Хом’як.

Після промов і молитви присутні рознесли символічне світло пам’яті територією всього кладовища. У кількох із них на ньому досі поховані рідні.

«Тут спочивають мій дід і рідна сестра, яка померла, коли їй було два рочки», – зазначила одна з членкинь ТПК імені Еви Фелінської. Коли родинам похованих тут людей запропонували перенести їхні останки на інші цвинтарі, знайома переконала її маму, що не треба цього робити, адже «цвинтар просто стане закритою територією». «Ми ж навіть подумати не могли, що тут усе зрівняють із землею, тож дід і сестра так і залишилися тут лежати», – сказала моя співрозмовниця. Надгробки з могил її рідних не збереглися, тож вона тільки приблизно знає, де вони поховані. Цього дня вона поставила там лампадки, вшановуючи їхню пам’ять.

Інша представниця ТПК імені Еви Фелінської поділилася спогадами про те, як школяркою приходила з однокласниками на це кладовище, коли школа направляла, щоб прибирати могили радянських військових. «А коли цвинтар почали руйнувати, це було жахливо. У нас вдома всі тоді молилися», – сказала вона.

Ще одна представниця польської спільноти міста, членкиня ТПК імені Тадеуша Костюшка, зазначила, що в неї тут теж поховані рідні, яких у 70-х рр. родина теж не перепоховала: «Ми взяли звідси жменю землі, щоб покласти її там, де поховання рідних на іншому цвинтарі», – зазначила вона.

Як писав на сторінках «Волинського монітора» генеалог і краєзнавець Артур Альошин, католицький цвинтар у Луцьку (тоді в межах села Яровиця) освятили 220 років тому, в серпні 1805 р. 140 років тому, в 1885 р., тут почали будувати католицьку каплицю Всіх Святих, яка нині відома як Дім панахиди. Після Другої світової війни, коли католикам заборонили молитися в костелі Святих Апостолів Петра і Павла, вона слугувала для них костелом. На початку 60-х рр. радянська влада ліквідувала католицьку релігійну громаду, каплицю натомість визнала безгосподарною й передала міському управлінню аптек, а після ліквідації цвинтаря – міському похоронному бюро.

Рішення про ліквідацію цвинтаря було прийнято 50 років тому. 28 лютого 1975 р. із метою приведення кладовища в належний стан виконком Луцької міської ради дозволив похоронному бюро прибрати зруйновані надмогильні споруди давністю понад 30 років (їх зруйнували час і буревій у 60-х) і ті, за якими родичі не здійснювали догляду. 15 січня 1976 р. виконком Луцької міської ради вирішив спорудити тут Меморіал вічної слави. Його відкрили у 1977 р.

Текст і фото: Наталя Денисюк