31 липня 70-річний ювілей відзначає Олександр Мірецький із Луцька – син композитора, піаніста та педагога Георгія Мірецького, упорядник його спадщини. Редакція «Волинського монітора» вітає пана Олександра з ювілеєм!

Олександр Мірецький народився 1956 р. Зростав у Луцьку, на сучасній вулиці Винниченка, у приватному будинку на дві житлові половини, зведеному ще дідусем Адамом. Нині там розташована п’ятиповерхівка № 49.

Дідусь і бабуся Олександра Мірецького по татовій лінії – поляк Адам Володимирович Мірецький та українка Марія Деонисівна Денисюк. Дідусь Адам народився в Луцьку, тут звів будинок на шість кімнат із великим ґанком. Жив з огородництва на присадибній ділянці, працював на пивному заводі Земана. Після Другої світової війни заробляв тим, що вирощував розсаду, помідори, огірки, редиску та інші овочі у власному тепличному господарстві. Він мав великий город, який практично сягав до Сапалаївки. 

«Дідусь мав великий хист до музики. Був самоуком. Грав на шести музичних інструментах. Організував два власні музичні колективи, які грали джаз. Один із них у радянські часи виступав у ресторані готелю «Україна», – згадував  у розмові з нами Олександр Мірецький. Торік він поділився з читачами «Волинського монітора» своєю родинною історією.

Батьки Олександра Мірецького – Георгій та Вікторія Мірецькі – побралися в 1954 р. Мама працювала медсестрою в медичному пункті військової частини в Луцьку. Познайомилася з Георгієм Мірецьким в центральному парку, де той грав на акордеоні.

Георгій Мірецький у 1958 р. закінчив Київську консерваторію за класом композиції. Він – учень та спадкоємець стилю українських композиторів: Миколи Вілінського, Левка Ревуцького, Бориса Лятошинського і Костянтина Данькевича.

Після консерваторії Георгій Мірецький практично все життя пропрацював на музичному відділенні Луцького педагогічного училища (нині коледж), викладав теорію і гармонію музики, а також навчав грі на фортепіано. Був автором понад ста музичних творів та керівником вокального a capella ансамблю, створеного при навчальному закладі за участі викладачів. Рано пішов із життя – у віці 48 років.

Олександр Мірецький навчався в середній школі № 8 та музичній школі № 1 у Луцьку. Після школи вступив у військово-морське училище радіоелектроніки в Санкт-Петербурзі. Служив на Чорноморському, а згодом на Північному флоті. У 1991 р. звільнився в запас і повернувся до Луцька. Тут працював у різних комп’ютерних фірмах. Ще впорядкував архів батька: опрацював, відредагував і набрав у нотному редакторі шість томів творів, два з яких видав друком.

У шлюбі з першою дружиною Валентиною виховав сина Тимура. Через кілька років після трагічної смерті Валентини, у 2001 р., Олександр одружився вдруге. Із дружиною Катериною вінчалися в костелі Святої Софії в Житомирі. Шлюб їм уділив ксьондз Людвіг Камілевський, який після повернення католикам у 1991 р. кафедрального костелу Святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку був його першим настоятелем. Для подружжя отець Людвіг став духовним наставником. Саме завдяки цьому священнику Олександр Мірецький почав більше цікавитися своїм польським корінням.

***

Редакція «Волинського монітора» вітає Олександра Мірецького із 70-річчям та бажає здоров’я, щастя і всіх благ. Нехай кожен особистий новий рік буде джерелом натхнення!

ВМ

На фото: Олександр Мірецький із татом Георгієм Мірецьким. Світлина з родинного архіву Олександра Мірецького